8 клас 19.10.2020 р. Історія України

 19.10.2020 р.

Тема уроку: Практична робота. Повсякденне життя представників основних верств населення.

Опрацюйте теоретичні відомості. Випишіть до робочого зошита виділені поняття та їх визначення. 👇

Привілейовані верстви суспільства

    Суспільно-політичне, правове та економічне становище різних верств феодалів на українських землях визначалося розмірами їхньої земельної власності.

Князі (аристократи):

• відігравали панівну роль у Великому князівстві Литовському;

• мали широкі політичні права та привілеї, які значно відрізняли їх від середніх і дрібних феодалів.

Аристократи — великі землевласники (магнати), їхні права були закріплені привілеями 1492 і 1596 років:

• призначалися на найвищі посади (гетьманів, воєвод і старост), які навіть передавалися у спадок;

• отримали захист від суду провінційної адміністрації;

• мали право утримувати власні збройні сили;

• ходили в походи під власними корогвами;

• під час військових походів очолювали власні війська;

• ніхто не мав права на них скаржитися, хіба що сам Великий князь або панська рада при Великому князі;

• із них складалася Рада великого князя, яка вирішувала найважливіші питання.

В Україні налічувалося 20 князівських і 30 боярських родів. У XVI ст. цей стан був закритим, увійти до нього навіть багатим було неможливо.

Найбагатшими земельними власниками в Україні були:

• князі Острозькі, які мали земельні володіння в Галичині, на Волині, Київщині, їм належало 100 міст і багато сіл. Лише одному князеві В. К. Острозькому належало 80 міст і містечок, 2760 сіл, 1,4 млн гектарів землі, він був заможнішим навіть за короля Речі Посполитої;

• Д. Вишневецький, якому належало 230 тис. селян.

Магнати (пани)

    Кожний магнат тримав на своєму дворі десятки слуг. Жили магнати в розкошах: у просторих, величних, оточених мурами палацах. Підлогу оздоблювали різнокольоровими глиняними плитками. Інколи й стіни прикрашали плитками або розмальовували. Широко використовувалася в оформленні споруд різьба по дереву (різьблені стовпи, одвірки тощо). Кімнати прикрашали килимами, столи накривали скатертинами, облямованими мереживом. Палац освітлювали восковими свічками, що стояли у свічниках. Воду брали з колодязя у дворі. Палаци оточували сади.

Пани — великі феодали, родовита й багата знать у ряді країн Європи, в тому числі аристократичний прошарок шляхти на українських землях часів панування Речі Посполитої.

Слово «пан» запозичене з чеської канцелярської мови, в Україні почало вживатися з другої половини XIV ст. Пани мали спадкову власність:

• їхні володіння дісталися їм у спадщину від діда-прадіда;

• право на володіння землями було узаконене державними актами;

• мали право збирати з населення своїх володінь податки і вимагали виконання повинностей.

На відміну від Русі-України, у Литовській державі бояри не були власниками землі. За користування землею вони мусили відбувати військову повинність.

Шляхта

Шляхта — середні та дрібні феодали, які жили на землях, отриманих за військову службу.

Формування шляхетського стану тривало в XIV-XVI ст. Шляхта була основною частиною постійного війська. Її чисельність в Україні становила до 2,5 %.

Шляхетський титул був спадковим або надавався правителем держави.

Українська шляхта:

• володіла невеликими маєтками;

• не мала права продавати чи дарувати без спеціального дозволу свій маєток;

• вважалася особистими слугами князя чи короля;

• була зобов’язана виконувати персональну кінну службу;

• до кожного військового походу виставляла певну кількість озброєних вершників;

• на неї покладалися роботи з ремонту й укріплення замків та будівництва мостів;

• сплачувала певний натуральний податок.

Поступово шляхта закріплювала за собою дедалі більше прав і привілеїв:

• звільнялася від суду королівських чиновників;

• була звільнена від сплати податків, повинностей і мита на іноземні товари;

• могла обіймати державні посади;

• здобула право займатися торгівлею, ремеслами, промислами.

Винному за образу шляхтича міщанину чи селянину відрубували руку.

За порушення «шляхетського кодексу» (дезертирство, заняття торгівлею) шляхтич за вироком суду позбавлявся всіх привілеїв.

Шляхетський дім стояв найчастіше на високих місцинах неподалік лісу, над рікою, звідки відкривався вид навсібіч.

Духовенство

Духовенство — впливовий стан наприкінці XV — на початку XVI ст. На той час воно користувалося підтримкою Великого князя литовського.

До цієї суспільної верстви населення входили священики разом із сім’ями. Священик мав ділянку землі й різні натуральні данини від парафіян. Духовний сан уважався спадковим — після батька парафію отримував син.

«Церковні люди» не підлягали світському суду, в разі потреби їх судив суд єпископа.

Селяни на користь духовенства виконували повинності:

• віддавали десяту частину свого майна (десятину);

• платили дрібну данину натурою — яйцями, ковбасою, насінням тощо;

• сплачували гроші за церковні обряди;

• відробляли панщину на церковних землях.

Заможні верстви населення будували справжні палаци, в оформленні яких використовували цінні породи дерев, дзеркала, шкіру, килими тощо. У повсякденному житті й побуті використовувались вироби декоративно-ужиткового мистецтва:

• керамічні;

• вишивки та гаптування;

• декоративна різьба по каменю й дереву. Декоративна різьба в дереві широко використовувалася в іконостасі;

• скляні вироби (відроджується скловаріння, що занепало в попередні століття);

• львівські майстри оволоділи мистецтвом виготовлення оббивки для меблів із тисненої шкіри;

• художнє литво та вироби з металу. Декоративно оформлялися дзвони, гармати, шаблі, ліхтарі тощо;

• широко використовувалася інкрустація (оздоблення) виробів золотом, сріблом, коштовним камінням;

• умільці виявляли велику майстерність у художньому оформленні посуду, одягу, сідел, возів, човнів тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, який обслуговує побутові потреби людини й одночасно задовольняє її естетичні вимоги, несучи в життя красу.

Непривілейовані верстви суспільства

Селянство

Селянство було найчисленнішою верствою — до 80 % населення.

Селянство залежало від форм феодальної експлуатації та характеру феодальних повинностей.

Селянське житло було малим й бідним. Хату обмазували глиною та білили. В ній розміщували піч та покуть (почесне місце (куток) в українській хаті — здебільшого по діагоналі від печі, де стояла скриня або стіл). Уздовж стін розставляли лавки різної величини і призначення, скрині, на стінах висіли ікони. Для зберігання посуду господар хати робив мисник (місце зберігання посуду як кухонного і столового, так і святково-обрядового та декоративного). Долівку дому час від часу обмазували глиною. Існувала традиція розмальовувати піч, стіни й комин кольоровими фарбами. Господарство з будинком та іншими будовами називали двір. Двір був обгороджений тином. Будинки зводили з дерева або глини, покрівлю робили з соломи, підлога була глиняною або дерев’яною. Коло дому розташовувались господарські будівлі: хліви, кошари, погреби тощо.

Найпоширеніший одяг українців:

• сорочки жіночі та чоловічі;

• штани, спідниця, запаска, плахта;

• опанча — довгополий чоловічий і жіночий одяг;

• кожух, свита.

Невід’ємним атрибутом козака та шляхтича була шабля.

Головним взуттям були постоли, а взимку — чоботи. В історичних документах згадуються жіночі черевички та інші види святкового взуття.

Серед жіночих головних уборів були поширеними:

• намітки — шмат білого полотна, яким покривали голову селянки, міщанки;

• чепці;

• різного роду ткані хустки.

Дівчата влітку не носили головних уборів, а непокриту голову прикрашали стрічкою або вінком із квітів.

Із чоловічих головних уборів перевага надавалася шапкам:

• заможні люди носили шапки з бобрового або соболиного хутра;

• селяни — з кролячого та овечого;

• козаки — зі смужку.

Влітку ходили у брилях.

Харчування

Вживали:

• різноманітні каші;

• хліб із житнього та пшеничного борошна;

• борщ, юшку, холодець;

• овочі — капусту, огірки, моркву, буряк, ріпу;

• молочні продукти (молоко, сир, масло);

• рибні страви;

• з напоїв — пиво, мед, брагу, квас.

Святкування:

• обрядові свята, пов’язані з початком і закінченням жнив;

• весілля, народження дитини;

• Різдво, Великдень;

• Івана Купала тощо.

Більшість обрядів і звичаїв пережили багато століть і дійшли до наших днів.

Міщанство

Міське населення складалося з міської верхівки (багате купецтво, лихварі, цехові майстри), середнього прошарку (заможне міщанство, купці, майстри-ремісники) та міської бідноти. Міщани становили не більше 7 % населення.

Жителі міст теж сплачували податки.

Житло міщан будували з цегли. Будинки були вузькими, але на два-три поверхи. Внутрішня обстава домівок міщан була доволі простою: стояв стіл, лава, скриня. Стільці зустрічалися зрідка і тільки у князів. Ліжка були лише у багатих людей. Бідні лягали на долівках та вкривалися простим рядном.

Будинки багатіїв були дерев’яними, рубленими, рідше мурованими з дерев’яними помостами. Дах робили з дерева, а в мурованих будинках — з олова або міді.

Панські садиби відзначалися простором і багатством. Будинки мурували високі, часто в кілька поверхів. У деяких споруджали ґанки або галереї.

Вулиці міст здебільшого були вузькими й тісними, рідко коли брукованими або вимощеними дошками.

Міста ще не мали постійного освітлення, тільки перед найбагатшими крамницями висіли ліхтарі. Будувалися міські колодязі. У Львові вже у XV ст. збудовано водогін, яким у місто подавали воду з джерел.

У давніх містах зводили чимало релігійних будівель. При церквах були шпиталі, тобто притулки для немічних, та різноманітні добродійні товариства.

Перегляньте відео👇

Виконайте в робочому зошиті завдання. Фотозвіт надішліть на електронну адресу до 20.10 (не пізніше 18:00) svetapetrenko2508@gmail.com

1. Вчимося узагальнювати інформацію

Користуючись теоретичними відомостями й матеріалом підручника §1, дайте відповіді на запитання.

1) Хто входив до так званого вищого класу суспільства?

2) Які верстви населення проживали в містах і селах? 

3) На які категорії поділялося міське населення? 

4) Назвіть категорії залежних селян.

2. Вчимося аналізувати інформацію

1. Складіть схему  «Соціальна структура українського селянства у XVI ст.»

3. Вчимося аналізувати писемні джерела

Уривок із «Історії України» О. Д. Бойка

Наступ феодалів на селянську общину, що розгорнувся в XIV-XVI ст., виявлявся в привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх старост і намісників та ліквідації копних (громадських) судів тощо. Внаслідок цього наступу всередині XVI ст. вільних общинних земель в Україні не лишилося.

1) У чому проявляється наступ феодалів на селянську общину? 

2) Який висновок із цього можна зробити?

6 клас Всесвітня історія

 Посилання на підручник "Всесвітня історія. Історія України" 6 клас О.Г.Бандровський, В.С.Власов👇

https://drive.google.com/file/d/10h91gZZvtfj2qRrtMpfe-2icbUUvEhdX/view?usp=sharing

§ 13. ОСВІТА, НАУКОВІ ЗНАННЯ, ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА ДАВНІХ ЄГИПТЯН

в Роздивіться давньоєгипетське письмо. Чи схоже воно на наше? Які відмінності впадають в око? • Як ви думаєте, чи легко було навчитися такого письма?

Приклад різнокольорового ієрогліфічного письма єгиптян.

1. Які особливості давньоєгипетського письма? Як і чого навчали в давньоєгипетських школах?

Ієрогліфи - схематичні малюнки, що позначають слова й поняття та використовуються для письма.

Слово «папірус» єгипетською мовою означало «те, що належить царю». Це трав’яниста рослина, різновид очерету, що росла на берегах Нілу.

Єгиптяни мали власне письмо. Зрозуміло, що впродовж тисячолітньої історії єгипетської цивілізації воно змінювалося, удосконалюючись. Давньоєгипетське письмо було ієрогліфічним: графічні знаки в ньому мали різне значення, позначаючи й окремі звуки, і їх сполучення, і цілі слова, і навіть речення. Давньоєгипетська графіка складалася з 750 знаків-ієрогліфів.

Єгиптяни розміщували ієрогліфи горизонтальними рядками справа наліво чи вертикальними — зверху вниз. Спочатку написи робили на камені. Згодом матеріалом для письма став папірус. На ньому єгиптяни писали чорним та червоним чорнилом, використовуючи спеціальні палички-щіточки. Червоною фарбою позначали початки розділів та дати.

Як виготовляли папірусні сувої? Стебла очерету нарізали смужками, які складали в декілька шарів навхрест, а потім пресували та висушували. Папірусні аркуші склеювали й скручували в згортки - робили сувої. Деякі з них мали довжину 40-50 м.

Усіх єгипетських хлопчиків незалежно від походження в 7-8 років приймали в школу при храмі. Навчання було платним: платили здебільшого харчами. Один з написів розповідає про бідного юнака, який «досяг ніг фараона завдяки своїй дощечці для письма». Завершивши освіту, що передбачала засвоєння ієрогліфів, опанування мистецтва письма й читання, а також арифметики, геометрії та географії, учні здобували звання «переписувача, що одержав дощечку». Це давало можливість обійняти адміністративну посаду.

Батьки приділяли хлопчикам і дівчаткам однакову увагу, хоча освіта не вважалася обов’язковою, особливо для дівчат. Утім, іноді дівчатам усе-таки вдавалося її здобувати. Перша в історії жінка-лікар, Песечет, практикувала в Мемфісі в 3 тисячолітті до н. е.

Чи всі єгиптяни мали змогу вчитися? Чому?

Розеттський камінь.

У 1822 р. французький учений Жан-Франсуа Шампольйон після багаторічної праці зміг прочитати текст, написаний давньоєгипетськими ієрогліфами на так званому Розеттському камені. Текст на камені було висічено трьома мовами. Він стосувався подій, що відбувалися за царя Птолемея 196 р. до н. е. Співставивши написання імені царя, що було обведене овальною рамкою, із грецьким письмом та давньоєгипетськими ієрогліфами, Шампольйон розшифрував окремі знаки. Так було розгадано таємницю ієрогліфів Обчисліть, скільки минуло років від часу створення тексту єгипетськими жерцями до його розшифрування Шампольйоном.

2. Що знали про світ і людину давні єгиптяни?

З давніх-давен єгиптяни вміли вимірювати час. Це було потрібно, щоб стежити за розливами Нілу. Повінь завжди починалася, коли в ясні липневі ночі край неба з’являлася зірка Сиріус. Єгиптяни першими винайшли годинник: сонячний і водяний.

Єгипетський рік становив 12 місяців, кожен з яких мав 30 днів. Поділявся місяць на три декади (по 10 днів). Добу становили 24 години: 12 нічних і 12 денних годин.

1. Сонячний годинник.

2. Давньоєгипетська лінійка.

Спорудження пірамід, храмів свідчить про неабиякі математичні знання давніх єгиптян. Точність розрахунків для будівництва пірамід і досі вражає. Адже піраміди точно орієнтовані своїми кутами за сторонами світу. Особливо шанували єгиптяни геометрію. Знання геометрії ставало в пригоді для обчислення площ посіву та під час будівництва зрошувальних споруд.

Добрі знання мали єгиптяни і з медицини. Лікарі надавали допомогу при переломах, використовували бинти, накладали шви, а також робили досить складні хірургічні операції. Археологи знайшли такі хірургічні інструменти, як бронзові ножі-скальпелі, голки. Єгиптяни складали довідники-порадники лікарям, писали медичні пращ. Помітними були досягнення в астрономії - науці про планети та зірки. Єгиптяни давали назви зіркам та сузір’ям, складали карти. Наприклад, сузір’я Великої Ведмедиці (Великий Віз) називали Ногою Бика. Єгиптяни вірили, що за зірками можна визначити долю людини.

Які знання потрібні були єгиптянам для: 1) обчислення періодів розливу Нілу й занять землеробством; 2) обчислення податків, розміру врожаїв; 3) будівництва пірамід, палаців, храмів; 4) виготовлення мумій?

1. У Єгипті побутувало прислів’я: «Таємниця лікаря - це знання серцебиття». Як це прислів’я свідчить про рівень медичних знань? 2. Поміркуйте, чому найбільших успіхів єгиптяни досягли в медицині.

3. У чому своєрідність образотворчого мистецтва давніх єгиптян?

Давньоєгипетські митці першими почали створювати скульптурні портрети. Палаци, храми, гробниці прикрашено статуями фараонів, вельмож, полководців та верховних жерців. Унікальними є статуї царевича Рахотепа та його дружини. Проте в скульптурі увічнювали й простих людей.

Створюючи статуї, скульптори дотримувалися певних правил. Роздивившись уважно скульптурні зображення, ви помітите, що ноги людей щільно стулені, одна рука притиснута до грудей, друга — до колін. Погляди спрямовано вперед. Скульптурні зображення чоловіків покривали фарбою коричневого кольору, жінок - жовтого, а волосся фарбували в чорний колір.

Людей зображували молодими, красивими й повними сил. На статуї вирізьблювали ім’я й посаду, яку людина займала за життя. У руку воїну вкладали зброю, писареві - сувій.

Стіни гробниць прикрашали розписами й розфарбованими рельєфами - об’ємними зображеннями на площині. Фігури людей вирізьблювали або малювали за певними правилами: верхня частина тіла — плечі, руки - виглядала так, ніби ми дивимося на зображеного спереду, а ноги - ніби ми дивимося збоку. Голова теж повернена до нас боком, але око намальоване так, немов ми дивимося людині прямо в обличчя. Фігури фараонів завжди були більшими за інші, чоловічі тіла малювали темнішими фарбами, а жіночі — світлішими.

Давньоєгипетский рельєф. Близько 2000 р. до н. е.

• Кого й що зображено на рельєфі?

• Знайдіть у тексті опис правил зображення людей у Давньому Єгипті й порівняйте з тим, що бачите на рельєфі.

Єгипетські художники оздоблювали стіни храмів і гробниць сценами буденного життя (зокрема, людей, зайнятих землеробськими роботами) чи війн. Персонажами могли бути хлібороби, пастухи, ремісники. Художники дуже точно відтворювали тварин, рослини та предмети. Збереглися давньоєгипетські пейзажі - краєвиди долини Нілу.

1. Роздивіться картину давньоєгипетського митця. Чи не ускладнюють її сприйняття численні деталі: птахи злітають у небо, кішка полює в хащах папірусу, риба плюскочеться в річці? Що, по-вашому, прагнув утілити художник?

2. На іншій ілюстрації - скульптура.Чому статуям у гробницях надавали портретної схожості з померлими? Яких правил мали дотримуватися єгипетські скульптори та художники? 3. Поміркуйте, чому чоловіка зображено темнішими барвами, а жінку - світлішими.

1. Полювання в хащах Нілу. Розпис гробниці у Фівах. Кінець 15 ст. до н. е.

2. Царевич Рахотеп і його дружина Нофрет. Близько 2700 р. до н. е.

4. Чим вражає давньоєгипетська архітектура?

Давні єгиптяни першими почали застосовувати камінь для будівництва палаців та храмів. Вони також перші навчилися будувати споруди з колонами.

До нашого часу збереглися залишки храмів Амона-Ра в Карнаку та Луксорі (Фіви). їх споруджували протягом багатьох століть. Це складний комплекс просторих кімнат, алей-переходів, колон і обелісків. Великий зал з колонами в Карнакському храмі довжиною 102 м та шириною 53 м, зі 134 колонами заввишки 15 м та 21 м. Величні колони, що підтримували покрівлю даху храмів, оздоблювали написами та малюнками. Верхня частина колон мала вигляд квітки папірусу або пальми тощо.

Давньоєгипетський обеліск.

Колона - кругла вертикальна опора в будівлі.

Обеліск - архітектурна форма, вперше створена в Єгипті. Вона символізувала сонячні промені.

1. Великий зал з колонами в храмі Амона-Ра в Карнаку.

2. Храмовий комплекс у Карнаку. Реконструкція.

Видатною пам’яткою давньоєгипетської архітектури є також храм Рамзеса II в Абу-Сімбелі в Північній Нубії. Та найбільше вражають піраміди. Ви вже знаєте, що найвідомішою, найбільшою є піраміда Хеопса, яку вважають першим із семи див світу давнини.

Оцініть себе

1. Яким було давньоєгипетське письмо?

2. Що дізналися про освіту єгиптян? Які знання були вкрай потрібні єгиптянам у буденному житті?

3. Які архітектурні споруди будували в Давньому Єгипті? Які особливості давньоєгипетського мистецтва?

4. Витлумачте поняття: Ієрогліф, папірус, колона, обеліск.

Побутує думка, що піраміди споруджено за вказівками представників позаземних цивілізацій. Прокоментуйте такі припущення. Чим вони зумовлені? Що мали знати єгиптяни, аби споруджувати піраміди та храми?

6 клас Всесвітня історія

 Тема : "Міфологія, писемність і мистецтва. Будівництво пірамід."

    Релігія та міфологія.

!!!Прочитайте матеріал та дайте відповіді на запитання (усно)

Спочатку єгиптяни поклонялися звірам, птахам, крокодилам, зміям, жукам; наділяли надприродними властивостями рослини. Потім виникла віра в богів, яких часто зображували у вигляді людей зі звіриними, пташиними чи зміїними головами.

       Єгиптяни вірили, що природою та життям людей управляють боги. Про це свідчать єгипетські міфи — чарівні оповідання про богів. Єгиптяни не тільки розповідали про своїх богів, а й малювали їх на стінах палаців і гробниць, зображували у вигляді скульптур. Блакитне небо вони вважали богинею Нут і уявляли її то жінкою, то небесною коровою із зірками на тілі. Сонце — то бог Ра в зо­лотому човні; його символом був жук скарабей. Так само, як скарабей скочує лапками кульку з болота, бог сонця Ра щодня котить сонячну кулю по небу, вважали єгиптяни. Найбільше вони шанували бога сонця, який дає життя людям, рослинам, тваринам.

Богів у Стародавньому Єгипті було дуже багато. Їх зображували  на стінах гробниць і храмів з людсь­ким тілом і з головами різних тварин. Наприклад, грізну богиню війни Сохмет уявляли у вигляді жінки з головою левиці; бога мудрості та письма Тота — у вигляді чоловіка з головою ібіса — великого птаха, схожого на журавля. Дуже шанували богиню-кішку Бастет, яка знищувала мишей і берегла врожай. Вірили, що крокодил у водах Нілу — це бог Собк. Якщо необережну людину з’їдав крокодил, вважали, що бог виявив їй велику ласку. У спеціальних басейнах єгиптяни тримали приручених крокодилів із золотими браслетами на лапах і золотими сережками у вухах.

     Єгиптяни шанували могутню річку Ніл. Він щороку покривав поля родючим намулом і дарував людям високі врожаї. Ніл під час розливу називали «Хапі» і поклонялися йому як богові. На його честь склали багато гімнів і молитов. Ось один з таких гімнів:

Слава тобі, Хапі!

Ти прийшов на цю землю,

З’явився, щоб оживити Єгипет,

І земля тобі радіє!

    Фараони наказали викарбувати ці слова на кам’яній плиті і встановити її на березі Нілу. Коли дме гарячий суховій, рослини в’януть, і вся природа завмирає. Цю грізну небезпеку єгиптяни уявляли у вигляді злого рудо­го бога Сета, який убив свого рідного брата Озіріса — бога рослинності та природи. Та оскільки природа після суховію знову оживала, вирішили, що Озіріс згодом воскрес. Його так і малювали — у вигляді мумії, з якої проростає пшениця.

!!! Перегляньте відео  за посиланням👇

https://drive.google.com/file/d/1prgKmJOzYTxo5DyOW4q2bEKAg-49cN7V/view?usp=sharing

!!! Запишіть у зошит 👇

        !!! Запитання.

-         Назвіть головних єгипетських богів? 

-         Який бог умирав і воскресав щоранку? 

-         Як у міфі змальовується бог Ра? 

-         За що обожнювали Ніл?  

   

          Писемність в Єгипті виникла 5 тис. років назад. Єгипетське  письмо   називають ієрогліфи.   Єгиптяни вірили, що  письмо подарував їм  Тот, бог мудрості.

     Але пройшли роки і тисячоліття, і писемність була забута, і ніхто не міг прочитати  її.

     В XIX ст. розпочалися археологічні розкопки. Археологи знайшли залишки розкішних палаців, величних храмів, квартали ремісників, знайшли написи   на каміннях, кістках, глині, папірусі.  Великими зусиллями учені розшифрували писемність більшості  народів Давнього Сходу. Але ні один учений не міг прочитати єгипетські письмена.

    В 1821 г. французький учений Жан Шампольон розшифрував ієрогліфи.  Це  сталось випадково. Під єгипетські ієрогліфи учений підставив грецькі букви і зрозумів, як по - єгипетськи пишуться імена Птолемей і Клеопатра. 

    

     Так поступово були розшифровані ієрогліфи. Записи робились на папірусі – єгипетськім  очереті, що росте на берегах Нілу.

                  Папірус був дорогим матеріалом, і єгиптяни його берегли.

    Навчались письменності в школах, де  учились хлопчики, а  деколи і дівчатка. Писати учились  зразу на черепках розбитого глиняного посуду, а потім — на старих папірусах.

       Якщо учень успішно  засвоював письмо, йому давали чистий папірус. Діти переписували різні  тексти,  вірші, казки. Учитися в єгипетській школі було важко,  адже ієрогліфів було декілька тисяч (з них використовувались 750). Учнів, які погано навчались, били. Єгипетські писарі писали загостреними тростинками. Вони  завжди носили з собою дерев’яний пенал з двома чашечками для чорної та червоної  фарб. Приступаючи до роботи, писар сідав на підлогу, схрестивши ноги. Згорток папірусу він клав собі на коліна. Писали чорною фарбою, зробленою з сажі. Першу  букву нової стрічки чи дату виводили  червоною фарбою.

 Багато папірусів містять цінну інформацію про культуру давнього Єгипту.  Це історичні писемні джерела.

Робота з документом  

!!! Прочитайте та дайте відповіді на запитання до документу👇

            «Повчання переписувачів учням»

    Будь писарем - він звільнений від усяких повинностей, від роботи мотикою. Ти не будеш тягати кошиків, не будуть тебе сікти лозинами. Ти будеш виходити в білому одязі , тебе всі будуть шанувати і вітати.

    Писарі біля ніг владики Єгипту та слухають слова його. Розв’язуй  завдання мовчки, щоб не чути було ані звуку з вуст твоїх. Не проводь жодного дня в неробстві, інакше будуть бити тебе , бо вухо хлопчика на його спині.

Запитання  до документу:            

-         Чому батьки хотіли вивчити сина на писаря?

-         Які переваги мала робота писаря?

-         Що означає вислів «вухо хлопчика на його спині»?

!!! Робота в робочому зошиті.

Доповніть речення👇

Писемні знаки єгиптян називали _______________.

Розшифрував письмо єгиптян _________ ________.

Матеріалом для письма був _______, який виготовляли з _________.

11 клас Всесвітня історія

 Облаштування повоєнного світу. Держави Пн. Америки та Зх. Європи.

Виконайте завдання для узагальнення матеріалу заповнивши Google-форму👇

https://docs.google.com/forms/d/1zaZXvqtWtcBE-o045FhT398P1aQzQOp3KW7-i4luSxU/edit?usp=sharing