11 клас 27.01.2021 р. Історія України ЗНО

 Продовження конспекту з теми 

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в другій половині XIX ст.

Українські підприємці

— 60-80 рр. XIX ст. — прискорення промислової революції, виникнення великого фабрично-заводського виробництва.

— Освоєння нових промислових районів — Донецького кам’яновугільного, Криворізького залізорудного та Нікопольського марганцевого басейнів.

— Зростання частки важкої промисловості: вугільної, металургійної, машинобудівної; перетворення України на головну вугільно-металургійну базу Російської імперії.

— Найвідоміші представники української буржуазії пореформеної доби — Терещенки, Харитоненки, Римаренки, Симиренки.

Політика російського цари
Валуєвський циркуляр (1863 р.)
Зміст — Заборона видання книг, написаних українською («малоросійською») мовою («Ніякої малоросійської мови не було, нема та бути не може»). — Заборона публічного вживання української мови в державних установах, школах, церквах.	Наслідки — Заслання етнографа П. Чубинського, історика П. Єфименка та ін. — Розгром громадівського руху. — Припинення видання журналу «Основа». — Закриття недільних шкіл.

Емський указ (1876 р.)

— Заборона на ввезення книжок українською мовою, друкування й видання українських творів та перекладів, п’єс для театральних вистав.

— Заборона діяльності громад.

— Суворий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкувати російським правописом.

— Заборона діяльності театральних труп із суто українським репертуаром.

— Заборона М. Драгоманову й П. Чубинському жити в Україні.

Розвиток громадівського руху

Громади — напівлегальні непартійні культурницько-просвітницькі об’єднання української інтелігенції.

— 1859 р. — створення першої української громади в Петербурзі.

— 1861-1862 рр. — видання В. Білозерським журналу «Основа».

Київська «Українська громада» (1861-1863 рр.)

— Провідник — В. Антонович; учасники — П. Чубинський, брати Синьогуби, І. Касьяненко, М. Драгоманов та ін.

— Діяльність легальна за формою й культурницька за змістом.

— Культурно-освітня діяльність: відкриття народних шкіл, що дало змогу організовувати народну освіту рідною мовою; створення бібліотек, гімназій; популяризація національної ідеї через видання популярних книг для народу, публічні лекції, проведення вечорів; написання україномовних підручників; поширення творів Т. Шевченка, Марка Вовчка та ін.

— Заснування під впливом Київської громади громад у Чернігові, Вінниці, Катеринославі, Одесі, Полтаві, Харкові, Москві та ін.

— Згортання діяльності внаслідок Валуєвського циркуляру 1863 р.

Діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873-1876 рр.)

— Кін. 60-х — поч. 70-х рр. XIX ст. — відновлення громадівського руху.

— 1873 р. — заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, яке стало центром українознавчих досліджень.

— Голова — Г. Галаган; учасники: М. Драгоманов, М. Зібер, Ф. Вовк, П. Чубинський, М. Лисенко, П. Житецький.

— Створення наукового центру українознавства й широкого наукового руху за участі вчених-краєзнавців, збирачів старовини.

— Створення етнографічного музею, бібліотеки, архіву.

— Ліквідація Південно-Західного відділу Російського географічного товариства унаслідок Емського указу 1876 р.

Польське повстання 1863-1864 рр. та його наслідки для України
Мета	— Здобуття національної незалежності Польщі та проведення реформ. — Відновлення Польщі в кордонах 1772 р.

Особливості

— Відсутність підтримки з боку українських селян та діячів українського руху.

— Діяльність у Правобережній Україні близько 20 партизанських загонів, що складалися переважно з представників польської шляхти.

— Перехід на бік повсталих незначної частини солдатів і офіцерів російської армії та діячів таємної російської революційної організації «Земля і воля».

Результати й наслідки

— Придушення повстання російськими військами.

— Переслідування українського визвольного руху, попри лояльність українців царському режиму під час повстання.

Братство тарасівців

— 1891 р. — заснування таємного товариства, члени якого склали на могилі Т. Шевченка клятву вірності ідеї визволення України і стали називати себе «Братством тарасівців».

Учасники	М. Міхновський, В. Шемет, О. Русов, І. Липа, Б. Грінченко та ін.
Погляди	— Українці — окрема нація; як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й розвитку. — Повна автономія України; єдність українського народу. — Негативне ставлення до українофільства (культурництва), але при цьому визнання його користі для національного руху. — Радикалізм та екстремізм щодо відступників. — Створення українських шкіл; уживання української мови тощо.

11 клас 25.01.2021 р. Всесвітня історія

 Тема: Японія. Індія. Китай.

Виконайте завдання історичного диктанту за посиланням👇

https://docs.google.com/forms/d/1MbQVRqHU-zka8wHqZh5CmtwURUPp9cd9tFU8xcXw1zk/edit?usp=sharing

6 клас 25.01.2021 р. Всесвітня історія

 25.01.2021 р.

Тема уроку: Персько-грецькі війни. Утвердження демократії в Афінах за Перикла.

1. Опрацюйте матеріал в підручнику https://drive.google.com/file/d/10h91gZZvtfj2qRrtMpfe-2icbUUvEhdX/view?usp=sharing §32, 33.

2. Перегляньте відео 👇

3. Виконайте тести за посиланням👇

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7727821

Код доступу 7727821

7 клас 22.01.2021 р. Всесвітня історія

 22.01.2021 р.

Тема уроку: Франція у ХІ–ХV ст. Столітня війна. Жанна д’Арк. Консолідація влади в руках французьких королів. Луї ХІ.

1. Перегляньте відеоурок 👇

2. Опрацюйте §12 у підручнику та додатковий матеріал:

Основні дати та події:

• 1337-1453 рр. — Столітня війна;

• 1340 р. — битва при Слейсі;

• 1356 р. — битва при Пуатьє;

• 1358 р. — Жакерія;

• 1381 р. — повстання Уота Талера;

• 1429 р. — звільнення Орлеана;

• 1431 р. — спалення Жанни д’Арк.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ, ПРИЧИНИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Французький король прагнув відвоювати в Англії Аквітанію. Без цього не могло завершитися об’єднання Франції. Аквітанія була цінним джерелом доходів, і англійський король не хотів втрачати її без боротьби. Крім цього, він жадав повернути втрачені раніше володіння Франції.

Столітня війна — війна між Англією та Францією, що тривала з перервами понад 100 років (1337—1453 рр.)

Феодали багатьох країн під час війни прагнули до збагачення за рахунок військової здобичі. До цієї ворожнечі додалося протистояння між Францією та Англією через Фландрію з її багатими містами. Городян Фландрії в боротьбі проти французьких королів підтримувала Англія, з якою у них здавна були тісні торговельні зв’язки.

Англійський король був родичем французького короля. Скориставшись тим, що у Франції після смерті синів Філіппа IV не лишилося прямих спадкоємців, він заявив про свої права на французький престол, і вирішив реалізувати їх силою зброї.

Англійські лучники використовували великі, до 2 м валлійські луки. Стріли з них летіли до 300 м, а на відстані 50 м вони пробивали залізні рицарські обладунки. Їхньою перевагою була також швидкострільність — вправний лучник міг прицільно випустити 8—12 стріл за хвилину

Французькі рицарі билися кінними. Використовували списи, мечі, бойові сокири. Захищали їх металеві обладунки, шоломи із забралами. Їхня бойова тактика, що полягала у здійсненні раптових атак, виявилася малоефективною

Французьке військо становили кінні рицарські загони, очолювані сеньйорами. Рицарі не визнавали дисципліни: у бою кожен з них діяв самостійно. Піхотинцями були здебільшого чужоземні найманці.

В англійському війську, крім рицарської кінноти, була чисельна дисциплінована піхота. Основу її становили англійські селяни.

ПОЧАТОК СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Англійці на кораблях переправилися через протоку Ла-Манш і розпочали військові дії на території Франції. З самого початку війни французи зазнавали поразки. У морському бою англійці розгромили французький флот і незабаром захопили Нормандію.

У 1346 р. французьке військо зазнало поразки в битві під Кресі на північному сході Франції. Французи втратили 1,5 тис. рицарів і 10 тис. піхотинців.

Незабаром англійська армія розпочала облогу порту Кале на північному узбережжі Франції. Облога тривала майже рік. Змучені голодом і боями, захисники Кале змушені були здатися. Вторгнення у Францію принесло англійцям багату здобич: гроші, зброю, коштовності, а також щедрі викупи за заможних полонених.

Статуя (фрагмент) пам’яті торговців Кале, які запропонували себе як заручників під час облоги цього міста (Вестмінстер, історичний район Лондона, Англія)

Згодом англійці розпочали наступ на Аквітанію. Французьке військо на чолі з королем мало подвійну кількісну перевагу над супротивником. У 1356 р. відбулася битва під м. Пуатьє. Не дочекавшись підходу основних сил, французькі рицарі передового загону атакували англійців.

Битва під Кресі розпочалася із зіткнення генуезців, які служили у французів, з англійськими лучниками

Рибальда — гармата, яка стріляє стрілами. На думку істориків, вона допомогла невеликій армії англійців (8—12 тис. осіб) перемогти французьке військо (30—40 тис. осіб)

Проте, вириваючись уперед, вони порушували стрій і заважали один одному битися. Під хмарами стріл англійських лучників лави французької кінноти змішалися. Основні сили французької армії, що підійшли до місця бою, також було розбито. У полон до англійців потрапили найзнатніші феодали на чолі з королем.

До поразки французів додалися проблеми всередині країни. Війна значно погіршила становище селян. Різко збільшилися податки, тривала епідемія чуми. У травні 1358 р. спалахнуло селянське повстання, відоме в історії під назвою «Жакерія». Ватажком найчисельнішого загону повстанців був селянин Гільйом Каль. Повстання охопило велику територію з десятками міст. Французьким дворянам прийшли на допомогу англійці — вони були ворогами на війні, але боялися антидворянського виступу селян. Ватажка повсталих підступно заманили до табору французьких дворян і взяли в полон. Потім атакували і розгромили необізнаних у військовій справі селян. Незважаючи на розгром «Жакерії», феодали вже не наважувалися збільшувати податки.

«Жакерія». Розправа над повсталими (середньовічна мініатюра)

Успіхи англійців у війні не привели до повної перемоги через затятий опір народу Франції. У 1360 р. між Францією й Англією було укладено мир. За його умовами до Англії відійшли великі території на південному заході Франції і порт Кале на півночі.

ПРОДОВЖЕННЯ ВІЙН. Після перепочинку король Франції збільшив загони найманців і розгорнув будівництво військового флоту. Було створено сильну артилерію. Важкі гармати почали використовувати для руйнування фортець і для їхньої оборони.

Армію французів очолив талановитий і обережний полководець Бертран Дюгеклен. Він уникав великих битв, несподівано нападав на окремі загони ворога, завдаючи йому відчутних втрат. В Аквітанії армія поступово звільняла місто за містом. Французький флот виграв кілька морських битв.

Пам’ятник Бертрану Дюгеклену в м. Динан, Франція

Наприкінці XIV ст. у самій Франції розгорнулася боротьба між двома угрупованнями феодалів за владу і вплив на психічно хворого короля Карла VI (1380—1422 рр.). Очолили угруповання дядьки короля — герцог Бургундський і герцог Орлеанський. Англія підтримувала герцога Бургундського.

У 1415 р. велике військо англійського короля Генріха V висадилося біля гирла річки Сени і вирушило до порту Кале. Йому назустріч виступив король із більш чисельною армією. Противники зустрілися біля села Азенкур за 60 км від Кале. У ході битви французьку армію було вщент розгромлено. Загинуло багато рицарів, півтори тисячі їх було взято в полон.

Через кілька років бургундці захопили Париж. До їхніх рук потрапив король Франції, і від його імені герцог почав правити країною.

За умовами договору англійський король одружився з донькою французького короля. Після смерті короля Франції посісти престол повинен був його онук, що народився від цього шлюбу. Але раптово помер Генріх V, а за ним — король Франції. Новим королем Англії і Франції було оголошено немовля. Законного спадкоємця французького престолу позбавили влади. Не погодившись з цим, він залишив Париж і проголосив себе королем Карлом VII (1422—1461 рр.).

Карл VII — король Франції

ЖАННА Д’АРК. Англійські війська просувалися на південь. Вони взяли в облогу місто Орлеан. Падіння Орлеана відкрило б загарбникам шлях на південь. Під Орлеаном вирішувалася доля Франції.

Французьке військо втратило віру в перемогу. Наступники престолу розгубилися і діяли нерішуче. У цей складний час на боротьбу піднявся народ. У країні розгорнулася партизанська війна. Двісті днів героїчно оборонявся Орлеан. У піднесенні народної боротьби проти загарбників велику роль відіграв подвиг Жанни д’Арк.

Жанна д’Арк під час облоги Орлеана. Картина художника Єжена Лене

8 травня 1429 р. англійці зняли облогу Орлеана та відступили на північ. 1429 р. — рік визволення Орлеана — був переломним у ході війни.

Згодом Карл був коронований, а Жанну охрестили Орлеанською дівою. Але успіх і слава селянської дівчини викликали заздрість короля та знатних феодалів. Карл зрадив свою рятівницю. Він фактично відмовився від підтримки її війська, тому воно зазнало поразки.

Жанну д’Арк взяли в полон бургундці та передали її найзапеклішим ворогам — англійцям. Король, зобов’язаний Орлеанській діві короною, навіть не вдався до спроби визволити героїню з полону: викупити або обміняти на когось із знатних феодалів.

Щоб розправитися з сильною суперницею, Жанну д’Арк звинуватили в чаклунстві. Проти неї висловилися не тільки судді, а й церква, правителі якої боялися унікального дару дівчини. Засуджена до смерті, перенісши жорстокі тортури, Жанна д’Арк була прилюдно спалена в 19-річному віці. Це сталося 30 травня 1431 р. в місті Руан, на площі біля ринку.

У 1455 р. новий суд визнав попередній вирок помилковим, і Жанна була виправдана посмертно. Вже в XX ст. папа римський оголосив Жанну д’Арк святою.

Жанна д’Арк на зустрічі з Карлом VII. Картина художника Домініка Енгра

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

За свідченням сучасників, Жанна була висока на зріст, міцної статури, але струнка і з тонкою талією. Її обличчя було дуже красивим. Вона любила фізичні й військові вправи, охоче носила чоловічий одяг. У неї була чудова пам'ять і гострий розум, що давало змогу швидко орієнтуватись у складних обставинах.

Коли Жанні виповнилося 17 років, вона зуміла домовитися про зустріч із королем Карлом VII та справила на нього сильне враження. Жанна говорила про себе, що вона воліла б залишатися вдома з матір'ю та прясти вовну, ніж очолювати армію, але пояснила, що здійснює таку місію лише для виконання волі Бога.

Глибока віра Жанни в перемогу та розумний аналіз ситуації переконали короля та його оточення надати під командування дівчини загін рицарів, який спільно із французьким військом вирушив на допомогу Орлеану.

Жанна відхилила стратегію французького командування попередніх кампаній. За п’ять місяців облоги оборонці Орлеана спромоглися лише на одну спробу контрнаступу. Місто мало ось-ось упасти перед обличчям непримиренного ворога.

Жанна організувала активні дії. Вона з військом атакувала й звільняла одне за одним фортеці та міста. Її особиста хоробрість, завзятість і винахідливість у бою надихали французьких воїнів.

ЗАКІНЧЕННЯ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Після загибелі Жанни д’Арк народно-визвольна війна французів спалахнула з новою силою. У Нормандії проти англійців діяли тисячі селян. Партизани завдавали ворогові несподіваних ударів. Англійці здійснили новий масштабний наступ на півночі і півдні Франції, але не досягли бажаних результатів.

Король Франції зумів примиритися з герцогом Бургундським, який перейшов на його бік. Повстання проти англійських загарбників спалахнуло в самому Парижі, і згодом столицю Франції було визволено.

Король Карл VII сформував постійну найману армію, збільшив артилерію. У війську зміцнювалася дисципліна. За підтримки селян і городян французька армія звільнила Нормандію, а згодом Аквітанію. У 1451 р. було звільнено від англійців місто Бордо і війна пішла на спад. Завершенням Столітньої війни стало повне розгромлення французами англійської армії в битві під Кастильйоні у 1453 р. Під владою англійців ще на століття залишився лише французький порт Кале.

Битва під Кастильйоні. Картина художника Шарля-Філіппа Ларив’єра

РЕЗУЛЬТАТИ Й НАСЛІДКИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Столітня війна спричинила страшну розруху у Франції. Багато міст було розорено. Торгівля надовго занепала. Населення королівства зменшилося на третину. Багато оброблюваних земель перетворилися на пустирі, які заросли згодом лісами. Сотні сіл зникли, немов їх ніколи не було.

Водночас війна принесла Франції й позитивні результати. Насамперед — це пробудження в населення національної самосвідомості. Пришвидшився процес об'єднання Франції. Території, що до війни належали англійцям, були об’єднані з королівством. Обговорювалося питання про приєднання герцогства Бургундського, що було союзником англійських феодалів, поразка яких значно послабила позиції герцогства.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Історик Олександр Давлєтов пише: «Карла VII, який зрадив Жанну д’Арк, не прийнято любити й поважати. Проте він досяг набагато більшого, ніж «Орлеанська діва», — здійснив революцію у збройних силах Франції. Протягом багатьох десятиліть у боях брали гору англійські стрільці з луків, які тричі (при Кресі, Пуатьє та Азенкурі) нищили закутих в обладунки французьких рицарів. Карл одним із перших у Європі усвідомив значення вогнепальної зброї і першим упровадив спеціальний податок для виробництва гармат і утримання артилерії. Артилерія стала основою його армії. У липні 1453 р. англійська армія атакувала французів під Кастильйоні. У центрі французьких позицій стояли 300 королівських гармат, що поливали вогнем англійців. У битві загинуло до половини англійських воїнів — кілька тисяч осіб, натомість французи втратили близько ста солдатів і рицарів. Перемога Франції у Столітній війні більше не викликала сумнівів. У підсумку, інтриган і НЕ найхоробріший полководець Карл VII увійшов в історію як переможець, а хоробру та чесну Жанну д’Арк пам’ятають, як мученицю...».

Які, на вашу думку, здобутки Карла VIІ є визначальними в історії Франції та Європи?

3. Дайте відповіді на запитання ст. 66 (№10 - письмово в зошиті).

4. Виконайте тести з теми перейшовши за посиланням (термін виконання роботи до 24.01 )👇

http://join.naurok.ua/?_ga=2.264464143.1241243764.1611079562-1669523482.1536596999

або

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6239154

Код доступу 6239154

8 клас 22.01.2021 р. Всесвітня історія

 22.01.2021 р.

Тема уроку: Кардинал Арман-Жан дю Плессі де Рішельє. Абсолютизм за Луї XIV. Жан-Батист Кольбер.

1. Опрацюйте матеріал у підручнику §12

2. Складіть опорний конспект.

3. Дайте відповіді на запитання ст. 92.

4. Перегляньте відео👇

9 клас 22.01.2021 р. Всесвітня історія

 22.01.2021 р.

Тема уроку: Практична робота: «Підготувати пояснення, чому впродовж ХІХ ст. відбулася еволюція європейського соціалістичного руху від радикальних до поміркованих форм і легальної парламентської діяльності»

1. Напишіть історичний диктант 👇

https://docs.google.com/forms/d/1zq-Rb2MKiHljst5ZV3U24KEhVhXINeh4vwe972su2tk/edit?usp=sharing

2. Опрацюйте матеріал практичної роботи в підручнику на ст. 123-125.

3. Виконайте в робочому зошиті завдання на ст. 125 №1 (зошити зберу для перевірки на наступному уроці!)

10 клас 22.01.2021 р. Історія України

 22.01.2021 р.

Тема уроку: Політика коренізації в УСРР: ставлення влади та населення. Згортання та наслідки українізації. Припинення українізації. Посилення русифікаторської політики.

1. Перегляньте відео👇

2. Опрацюйте матеріал та зробіть опорний конспект в робочому зошиті (!!! матеріал ЗНО!!!)👇

Політика коренізації (українізації) в УСРР

Коренізація (українізація) — надання народам СРСР можливості розвивати власну культуру, мову, готувати національні кадри, аби посилити вплив комуністичної партії в національних районах.

1923 р. — проголошення курсу на коренізацію.

Мета

- Пошук спільної мови із селянством; 

- залучення на свій бік національної інтелігенції; 

- спроба більшовиків очолити й поставити під контроль національне відродження; 

- надання прав «культурно-національної автономії», щоб частково компенсувати республікам втрату політичного суверенітету.

Провідники

— О. Шумський — народний комісар освіти у 1924-1927 рр., який розпочав проведення українізації.

— М. Скрипник — народний комісар освіти у 1927-1933 рр., виступав за розширення прав УСРР в складі СРСР; закінчив життя самогубством.

Заходи

— Набуття коренізації в Україні характеру українізації.

— Підготовка та залучення кадрів української національності до партійних і державних органів та установ.

— Запровадження української мови в державних установах і навчальних закладах; друкування газет, журналів, книжок українською мовою.

— Усебічний розвиток культури, але під контролем партійного керівництва.

— Вивчення національної історії, відродження традицій.

— Створення умов для розвитку мови й культури Національних меншин (формування національних районів).

Українське національне відродження 1920-х рр.

Кампанія з ліквідації неписьменності

Лікнеп — культурно-освітня кампанія, яку здійснювала більшовицька партія протягом 20-30-х рр. XX ст.; кампанію було спрямовано на подолання неписьменності серед широких верств населення.

У 1921 р. Раднарком УСРР зобов"язав усе неписьменне населення віком від 8 до 50 років навчатися грамоті.

1924 р. - підготовка до запровадження обов"язкового початкового навчання дітей.

1920 р. - університетську освіту ліквідовано, замість неї запроваджено "інститути народної освіти".

"Оробітничення" - освітня програма радянського уряду, яка надавала широкі можливості для вступу у вищі навчальні заклади для вихідців із робітників.

Робітфаки - загальноосвітній навчальний заклад для підготовки робітників і селян до вступу у вищі навчальні заклади.

Наука

З 1921 р. Українська академія наук перейменована на Всеукраїнську академію наук (ВУАН).

ВУАН складалась з трьох відділів:

1) історико-філологічного

2) фізико-математичного

3) соціально-економічного

Економіст М. Волобуєв, який стверджував, що економічна політика СРСР основана на нехтуванні інтересів України і є, по суті, колоніальною.

Волобуєв розробив концепцію економічної самодостатності УСРР.

Маловідомий економіст Михайло Волобуєв у гострополемічній формі поставив питання про недостатнє врахування еконо­міч­них потреб УСРР з боку ке­рів­ництва СРСР. Він проана­лі­зував та оцінив існуючі з цього приводу в українській еконо­міч­ній літературі дані та фактично визнав колоніальний статус УСРР в СРСР (http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kurs-na-totalnu-nats-onal-zats-yu/volobu-vshchina/)

Література й мистецтво

- 1920-ті рр. - періо "національного відродження"

Неокласики - це представники різних літературних стилів, які прагнули збагатити українську літературу найяскравішими здобутками західноєвропейської літератури.

— Діяльність мистецьких спілок «Гарт», «Плуг», «Молодняк» та ін.

— 1926 - 1928 рр. — діяльність Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) на чолі з М. Хвильовим, яка ініціювала «літературну дискусію»; головна проблема — шляхи подальшого розвитку української літератури; позиція М. Хвильового — українська культура повинна розвиватися, спираючись на європейські досягнення.

Мистецтво

— Лесь Курбас — видатний режисер, актор, теоретик театру, драматург; засновник театру «Березіль» (192 р.).

— О. Довженко — видатний український режисер (фільми «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.) та ін.).

— М. Бойчук — засновник самобутньої школи українського мистецтва («бойчукізм»); один із засновників монументального мистецтва.

— Г. Нарбут: «Еней та його військо» (1919 р.).

— В. Касіян: літографія «Гуцул з квіткою», естамп «Карпатська мати».

— Ф. Кричевський: картина «Життя». Триптих «Любов. Сім’я. Повернення».

Архітектура та скульптура

— Будівля Держпрому в Харкові (1925-1928).

— Пам’ятник Т. Шевченку в Ромнах (скульптор І. Кавалерідзе). 

Антицерковна кампанія

— Відверта антицерковна політика, пропаганда атеїзму.

— Арешти, переслідування, розстріли духовенства та вірян.

— Масове закриття храмів.

— Намагання внести розкол між різними конфесіями, підтримка сект.

— 1921 р. — утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом В. Липківським; тиск радянського керівництва при формальному виявленні лояльного ставлення до УАПЦ; невизнання УАПЦ московським патріархом; 1930 р. — «саморозпуск» УАПЦ; хвиля арештів.

3. Опрацюйте матеріал в підручнику §22, давати відповіді на запитання ст. 127-128 (усно).

4. Повторіть §20-21, підготуйтесь до історичного диктанту.

6 клас 21.01.2021 р. Всесвітня історія

 21.01.2021 р.

Тема уроку: Кіммерійці та скіфи на території України.

1. Опрацювати в підручнику §30, 31.

2. Перегляньте відео 👇

3. Опрацюйте додатковий матеріал, виділене запишіть у робочий зошит та запам"ятайте👇

Кіммерійці

-         -9 – 7 ст. до.н.е.

-         -були першими, хто з мешканців українського Степу навчився виробляти залізо.

-       -  Воїни молокоїди,

-        - Вони не будували постійних жител, а мандрували степом верхи на конях або в кибитках, запряжених волами. Основою їхнього господарства було конярство.

-        - Деякі вчені вважають, що назва кіммерійці означає “чорноморські народи, що проживають на півночі від будь-кого”

-         -Місце розселення - Північне Причорномор’є, Приазов’є

-         -Проіранські племена. Проживали між Дністром та Доном.

-         -Перший народ, ім’я якого збережено історією 

 - Перші племена на території України, які використовували залізо, колесо, стремена. Основною їхньою зброєю був далекобійний лук. У ближньому бою вони застосовували залізні мечі завдовжки понад метр.

- Пам’ятники кіммерійців – це поховання, в яких знаходили кераміку, зброю, золоті, срібні вироби.

Скіфи

-         -прийшли зі степових районів Передкавказзя

-        - Проживали на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром та Доном).

-        - Докладно про скіфів пише Геродот. Він описує їх як своєрідний “караючий меч” для тодішнього світу.     «Кожен з них - кінний лучник», - писав

про скіфів давньогрецький історик Геродот.     

-        -дві справи скіфи вважали благородними - догляд за худобою та війну.

-         Скіфські воїни мали у своєму спорядженні мечі двох різновидів - короткі (для ударів колінням) та довгі, якими рубали. Скіфи вірили в надприродну силу мечів і використовували їх у магічних ритуалах.

-          Вважають, що скіфи винайшли складний далекобійний лук,

стрілу з якого вправний воїн міг послати на відстань понад 500 м.       

Геродот ділить скіфів на кілька груп:

ü на скіфів-кочівників (степовий регіон),

ü царських скіфів (степовий регіон),

ü скіфів-орачів (захід від Дніпра),

ü скіфів-землеробів (Лівобережжя).

Ранній період (VII – серед VI ст до н е)

-         Вторгнення скіфів на територію Східної Європи (VI ст до н е)

-         Похід скіфів до Передньої Азії (70-ті рр. VI ст до н е)

-         Війна скіфів з перським царем Дарієм  (515 – 512 рр до н е) поразка персів

«Раніше, ніж коли ми того зажадаємо, битися ми не будемо»

 

Велика Скіфія (сер V – сер IV ст до н е)

-         Столиця на Дніпрі – Кам’янське городище

-         Скіфські племена утворюють єдину державу на чолі з царськими скіфами

-         4 ст. до н.е. – час найбільшого піднесення за царювання Атея: підкорив землі Дону та Дунаю, карбував власну монету.

Мала Скіфія (IV ст. до н е – 375 р до н е)

-         Скіфський цар Атей зазнав поразки від  македонського царя Філіпа Македонського. Початок занепаду Скіфської держави (339 р до н е)

-         Вторгнення сарматів, які підкоряють скіфів (III ст. до н е) У руках скіфів залишається Крим. Столиця – Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя) Відомий цар Малої Скіфії – Скілур.

-         Вторгнення готів і остаточний розгром Малої Скіфії (375 р н е)

-          Скіфи створили велику культуру, Особливо цікаві пам’ятки – кургани (поховання скіфських царів) = Чортомлик, Товста Могила, Куль-Оба, Солоха.

-         Найбільш самобутнім елементом культури є скіфського звіриного стилю, за допомогою якого прикрашалося зброя воїна, ритуальні посудини. Царські прикраси – золоте нагрудна прикраса скіфської цариці – пектораль