Тема уроку "Історичні
праці про Україну та їхні автори: а) руські літописи. «Повість минулих літ»
літописця Нестора; б) козацькі літописи. Літопис Самійла Величка."
1. Прочитати в підручнику ст. 137-141.
2. Виконайте письмово в зошиті завдання на повторення хронології.
Переведіть
дати в століття
1555
р. – ______ ст. – заснування Січі на Хортиці Д. Вишневецьким
1648
р. – ______ст. початок Національно-визвольної
війни Б. Хмельницького
1654
р. – _______ст. Переяславська Рада
1616
р. – ________ст. захоплення Кафи на чолі з П.
Сагайдачним
3. Запишіть у зошит та запам"ятайте:
Літописи - це оповіді, у більшості яких події викладено в хронологічній послідовності за роками.
"Повість минулих літ" - найдавніший літопис. Складений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором Літописцем в 1113 р. В літописі оповідаються події від 860 р. до 1111 р.
Козацькі літописи
- історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття,
присвячені козацьким війнам.
Найвизначніші:
1. Літопис Самовидця про події 1648 — 1702 років, вірогідний автор — Роман
Ракушка-Романовський
2. Літопис Григорія Грабянки 1710, про події від виникнення
козацтва до 1709 р.
3. Літопис Самійла Величка 1720, про події в Україні
1648 — 1700 років.
4. Перегляньте відеоурок 👇
5. Виконайте письмово в зошиті завтання на ст. 141 в підручнику І (3) - вправа "(не) Випадкові слова"
2. Опрацюйте матеріал уроку (завдання для письмової роботи в зошиті виділено червоним кольором!!!)
Використано матеріал з освітнього порталу "Всеосвіта" https://vseosvita.ua/library/aleksandr-makedonskij-5366.html
Максим Горький писав: «Чим краще
будемо знати минуле, тим краще і глибше зможемо усвідомити велике значення
того, що творимо сьогодні». У день, коли був спалений храм Артеміди Ефеської,
з’явився на світ Александр. Казали, що немає нічого дивного в тому, що храм
Артеміди згорів; адже богиня у цей час допомагала Александру з’явитися на світ.
Македонському царю Філіппу, батькові Александра, цього дня майже одночасно
надійшло три звістки: по-перше, про перемогу його війська у черговій битві,
по-друге, що його кінь переміг в Олімпійських іграх, і, нарешті, про народження
Александра. Цілком ймовірно, що Філіпп надто зрадів, провісники помножили його
радість, оголосивши, що син, народження якого збіглося з перемогами, буде
непереможним. В Азії проголосили, що цей день породив горе і велику біду для
Азії. Цікаво, чому перемоги одних несуть лихо іншим?
На попередніх уроках ми з
вами розглядали Грецію в античний та класичний період, давайте пригадаємо:
Відповіді на запитання.
1. Де знаходиться Греція?
2. Які
найбільші поліси ви знаєте?
3.Який у
греків був найбільший ворог?
4. Коли
почалась греко-перська війна? Скільки років тривала?
5. Назвіть
найвизначніші битви греко - перської війни?
6. Скільки
років минуло від Марафонської до Фермопільської битви?
7. Скільки
років минуло від початку греко - перської війни до сьогоднішнього дня?
8. Хто
переміг в греко - перській війні?
Сьогодні ми познайомимося з імперією Александра Македонського. Ще змалку Александр мріяв про подвиги і хвилювався, що батько все зробить без нього і
для нього не залишиться жодного славного подвигу. Але Александру за досить
короткий період свого життя вдалося завоювати півсвіту.
Історія — це складний і
багатогранний процес, що розповідає про життя людей. Але разом з тим історія —
продукт діяльності людей, кожен з яких переслідує свою мету та інтереси. І
справді, саме особистості, і передусім державні діячі, творять історію, тому що
від їхніх дій і вчинків багато в чому залежить її хід.
В особі Александра Македонського дивним
чином поєднувалися такі якості, як обережність і ризик, розсудливість та
інтуїція. Зазвичай цю виняткову натуру пояснюють впливом чинника подвійної
спадковості: реальної (від батька Філіппа) і напівмістичної (від Олімпіади,
його матері) (Слайд 3). Мати володіла несамовитим характером, нестримною
чуттєвістю, брала участь у магічних ритуалах. Вона вела свій рід від Ахілла.
У Александра спостерігали ті самі некеровані вибухи
гніву та пориви ентузіазму, що й у Філіппа II, який вів свій рід від Геракла.
Занурившись у світ міфології, він уявив, що в його жилах тече кров героїв —
його предків.
Оскільки Олександр вважав себе надлюдиною, він і
поводився як надлюдина.
Перегляньте відео 👇
Запишіть у робочий зошит.
Назвіть ім’я батька Александра Македонського . (
Філіпп)
У скільки років Александр став царем ? ( 20)
У якому році він почав свій Східний похід ? ( 334р. до .н.е)
Столиця Македонії — ... (Пелла).
Значення імені «Александр» — ... («захисник людей»).
Про що мріяв Александр Македонський? (Завоювати увесь
світ)
Робота з історичним джерелом.
- Визначте, які знання і
інтереси прищепив Александру Аристотель. Які звички сформувалися у Александра
під впливом наставника? Свої думки ілюструйте словами документа.
- Визначте, які риси характеру
виявив Александр у випадку з Буцефалом. Як Філіпп ІІ відреагував на вчинок
сина? Свої думки ілюструйте словами документа. (Результати додайте до таблиці)
З «Порівняльних життєписів»
Плутарха
…любов до медицина
прищепив Александру не хто інший, як Аристотель. Бо Александр цікавився не
тільки теорією цієї науки, а навіть, як можна зробити висновок з його листів,
допомагав хворим друзям, призначав їм різні способи лікування і харчування.
Одного разу привели Філіппу коня Букефала…., але кінь
виявися неприборканим і не непридатним для їзди. Розгніваний Філіпп звелів
забрати Букефала як коня дикого й необ'їждженого. Тоді Александр сказав: «Якого
чудового коня втрачають люди, котрі через своє боягузтво не можуть його
приборкати!» Александр миттю підбіг до коня, схопив його за вуздечку. Деякий
час Александр біг поряд із конем і гладив його рукою, а коли побачив, що той
перестав боятися, скочив на коня і впевнено сів. Помітивши, що кінь
заспокоївся, Александр попустив віжки й помчав уперед.
3. Домашнє завдання:
- Опрацюйте §40-41
- Письмово в зошиті дайте відповіді на запитання:
Александр Македонський…
1. Був сміливою та честолюбною людиною адже…
2. Мав добру освіту і виховання, свідченням чого є…
3. Був сильним духом та рішучою людиною, що виявлялося в....
2. Опрацюйте та запишіть в зошит матеріал наступної теми 👇
ТЕМА 15. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1900-1914 рр.)
Особливості економічного та соціального розвитку
Промисловість
— 1900-1903 рр. — світова економічна криза, під час якої постраждали найбільш розвинуті галузі — кам’яновугільна та металургійна; 1904-1909 рр. — депресія (застій); 1909-1913 рр. — піднесення.
— Концентрація виробництва (збільшення кількості великих підприємств).
— Утворення монополістичних об’єднань; найпоширеніша форма монополій в Україні — синдикати («Продамет», «Продаруд», «Продвугілля» тощо), характерною рисою яких була закупівля сировини й реалізація продукції.
— Домінування іноземного капіталу.
— Спеціалізація промислових районів (Донбас — вугільна промисловість, Нікополь — марганцева, Кривий Ріг — залізорудна).
Сільське господарство
— Домінування поміщицького землеволодіння.
— Малоземелля та безземелля селян; поява надлишків робочої сили.
— Фінансовий тягар — викупні платежі, які селяни сплачували з 1861 р.
— Зростання товарності господарства; нова техніка, агрокультури.
— Провідна роль зернового господарства.
— Регіональна спеціалізація; Південь — зернове господарство; Правобережжя — бурякове господарство; Лівобережжя і Слобожанщина — бурякове господарство та вирощування тютюну.
— Розвиток кооперативного руху, метою якого був захист соціально-економічних інтересів населення; ініціатор — М. Левитський.
Політизація українського національного руху. Створення політичних партій. Самостійницька й автономістська течії в національному русі
Революційна українська партія (РУП), 1900 р.
Лідери: Д. Антонович, М. Русов.
— Програма М. Міхновського «Самостійна Україна».
— Перехід у процесі практичної діяльності від ідеї незалежності України на засади автономії.
— Поширення соціалістичних ідей.
— Стримування практичної роботи ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів членів.
Українська народна партія (УНП), 1902 р.
Лідери: М. Міхновський, О. Макаренко, брати Шемети.
— Гасла: «Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі», «Україна для українців».
— Здобуття україною незалежності через збройне повстання; соціалістичне майбутнє.
Українська демократично-радикальна партія (УДРП), 1905 р.
Лідери: С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський.
— Створена злиттям демократичної (УДП) та радикальної (УРП) партій.
— Автономія України.
— Впровадження в усіх сферах української мови.
— Заперечення революційних перетворень.
— Широка видавнича діяльність.
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), 1905 р. (колишня РУП)
Лідери: В. Винниченко, С. Петлюра.
— Боротьба проти самодержавства.
— Здобуття автономії України.
— Вільний розвиток національно-культурного життя.
— Боротьба за права робітників.
— Організація низки страйків протягом 1906-1907 рр.
Події революції 1905-1907 рр. в Україні
— 9 січня 1905 р. — «кривава неділя» — розстріл мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі за наказом царя Миколи II; початок революції.
— Масові страйки робітників, що набули політичного характеру (виступи під гаслом «Геть самодержавство!»); створення рад робітничих депутатів.
— Селянський рух (переважно погроми поміщицьких маєтків).
— Виступи в армії: повстання на панцернику «Потьомкін» (червень 1905 р.); повстання на крейсері «Очаків» під керівництвом лейтенанта П. Шмідта (листопад 1905 р.); повстання саперів на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським у Києві (листопад 1905 р.).
— 17 жовтня 1905 р. — видання Миколою II Маніфесту, у якому цар «дарував» громадянські свободи, надавав дозвіл на створення політичних партій та скликання Державної думи.
— Грудень 1905 р. — збройні повстання в Катеринославі, Харкові, на Донбасі.
— 1906-1907 рр. — спад революції, зменшення виступів, арешти революціонерів.
Національно-визвольний рух України в роки російської революції 1905-1907 рр. Діяльність «Просвіти»
Українська преса
— Скасування Емського указу 1876 р.
— Перша українська газета — «Хлібороб»; відкриття 17 українських видавництв, поява 20 періодичних українських видань.
Діяльність «Просвіти»
— Відкриття першої «Просвіти» в Одесі (1905 р.).
— Заснування «Просвіти» імені Т. Шевченка в Києві (голова — Б. Грінченко); розгортання діяльності 35 відділень «Просвіти», які здійснювали видавничу діяльність, організовували читальні, поширювали українські видання.
— Неофіційний друкований орган просвітянського руху газета «Рада», яку фінансували Є. Чикаленко, В. Симиренко.
Мовне питання
— 1906 р. — циркуляр, який дозволяв учителям на уроках вживати «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розуміють».
— Відкриття в Харківському та Новоросійському університетах україномовних відділень.
Діяльність українських парламентських громад в І та II Державних думах
І Державна дума (27 квітня — 8 липня 1906 р.)
— Наддніпрянщину представляли 102 депутати.
— Створення українськими депутатами Української думської громади, до якої увійшли 45 депутатів; голова — чернігівський адвокат І. Шраг.
— Політична платформа: надання Україні в її етнографічних межах політичної автономії; запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах; розв’язання аграрного питання.
II Державна дума (20 лютого — 3 червня 1907 р.)
— Наддніпрянщину представляли 102 депутати.
— Заснування українськими депутатами думської громади «Трудової громади» (47 осіб).
— Політична платформа: перебудова імперії на конституційних засадах; автономія України; амністія політв’язнів; свободи слова, друку, зборів, совісті, пересувань і союзів; українізація освіти, судочинства й церкви.
Посилення національного гніту протягом 1907-1914 рр.
— Поширення великодержавного шовінізму; діяльність чорносотенців — російських націоналістичних організацій.
— Закриття українських друкованих видань (із 18 залишилось 9).
— Обмеження діяльності «Просвіт».
— 1908 р. — створення Товариства українських поступовців (ТУП) — міжпартійної громадсько-політичної організації; лідери — М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко.
— Програмні засади та діяльність: консолідація українських політичних сил в боротьбі за національне відродження; конституційно-парламентський шлях боротьби за українську справу; українізація освіти, громадських установ, суду й церкви; опікування діяльністю «Просвіти», Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
— 1911 р. — заборона заходів у зв’язку з 50-річчям смерті Т. Шевченка.
— Поширення антисемітських настроїв: єврейські погроми, організовані чорносотенцями; 1911-1913 рр. — «Справа Бейліса» — звинувачення київського єврея М. Бейліса в убивстві з ритуальною метою 13-річного хлопчика А. Ющинського; виступ на захист М. Бейліса громадськості; виправдання М. Бейліса судом присяжних.
Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну (1906-1911 рр.)
Мета
— Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення товарності селянських господарств.
— Зміцнення соціальної підтримки самодержавства на селі.
— Розв’язання проблеми аграрного перенаселення.
Заходи
— Руйнування селянської «общини» закріпленням за кожним господарем землі у приватну власність.
— Надання селянинові права вимагати виділення землі одним масивом («відрубом») та можливості переселитися на неї й створити «хутір».
— Переселення селян до Сибіру, Північного Кавказу й Середньої Азії (від’їзд прибл. 1 млн осіб, чверть яких згодом повернулася).
Наслідки
— Закріплення землі в індивідуальну власність: на Правобережжі — 48 % селян, на Півдні — 42 %, на Лівобережжі — 16,5 %.
— Виникнення господарств фермерського типу, у яких збільшувалося виробництво товарного зерна.
— Розшарування села; загострення соціального напруження.
Тема: Розділ 5. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Правовий статус українських земель у складі Польщі.
Національна політика та міжнаціональні відносини. Осадництво.
1. Опрацюйте матеріал в підручнику на ст. 161-169.
2. Перегляньте відео 👇
3. Заишіть у робочий зошит конспект 👇
Соціально-економічний розвиток
— Приєднання до Польщі за Ризьким договором 1921 р. Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини і Підляшшя («східні креси»).
— 1923 р. — визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі.
— 1924 р. — затвердження «пресового закону», за яким основним типом школи ставала двомовна (утраквістична) школа; вивчення польської мови стало обов’язковим.
— Осадництво — політика заселення польськими колоністами українських земель, яку проводив уряд Польщі для асиміляції українців (на українських землях було осаджено прибл. 300 тис. поляків).
— 1930 р. — пацифікація — репресивна акція, здійснена польською владою, із застосуванням поліції та армії проти українського населення (масові арешти, побиття, закриття і руйнування українських установ).
— Полонізація Львівського університету, закриття 8-ми українських кафедр, звільнення професорів-українців; 1921-1925 рр. — діяльність у Галичині Українського таємного університету.
- в 1657 р. обраний на Старшинській раді в
Чигирині гетьманом.
— Захист інтересів старшинської верхівки та української шляхти;
невдоволення цим незаможного козацтва та селянства.
— Антигетьманське повстання на чолі
з М. Пушкарем і Я. Барабашем, організоване за підтримки Москви.
- Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Виговського сприяла розгортанню
боротьби козацької старшини за гетьманську булаву.
— Активізація зв’язків зі Швецією, Туреччиною, Кримським ханством, Польщею;
намагання уникнути ускладнень відносин із Москвою; вимога введення московських
залог у найбільші українські міста; укладення Гадяцького договору з Польщею.
Гадяцький договір
(1658 р.)
- Україна+Польща+Литва
утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним
королем.
— Включення Гетьманщини до складу Речі Посполитої як
Великого князівства Руського (ВКР) у складі Київського, Брацлавського та Чернігівського
воєводств.
— Обрання короля Речі Посполитої на загальному сеймі.
— ВКР очолює гетьман, обраний довічно і затверджений
королем.
— Вища законодавча влада належить Національним зборам
(парламенту).
— ВКР має незалежну фінансову, податкову, судову
системи, власні гроші.
— Збройні сили — 30 тис. реєстру та 10 тис. найманців.
— Збереження козацьких прав і вольностей.
— Скасування на землях ВКР унії, зрівнювання прав
православних і католиків.
— Повернення польських феодалів в Україну, відновлення
кріпацтва, повинностей й податків селян і міщан, що існували до 1648 р.
Російсько-українська війна 1658-659 рр.
Причини:
1. Укладення Гадяцької угоди.
2. Прагнення Московії захопити Україну та стати
наймогутнішою країною на сході Європи.
3. Прагнення Україною зміцнити власну державність.
Вирішальна битва:
28 червня 1659 р. – Конотопська битва. Поразка
московського царя. Скористатися перемогою козаки не змогли через внутрішній
розбрат та боротьбу за владу.
Наслідки
Гадяцького договору
— 1658-1659 рр. —
московсько-українська війна, під час якої І. Виговський розбив 100-тисячну
московську армію в Конотопській битві (1659 р.).
— Неспроможність І. Виговського
приборкати промосковськи налаштовану старшину; захоплення російською армією
1659 р. Лівобережної України.
— 1659 р. — І. Виговський
зрікається гетьманської булави.
Руїна
Руїна — період
історії України кінця XVII ст., що відзначився розпадом
української державності, загальним її занепадом; Україна була поділена на
Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою.
Руїна – це період в історії України від
смерті Б.Хмельницького (1657 р.) до початку гетьманування Івана Мазепи (1687
р.)
«На Україні настала тепер лиха година. Було таке безладдя, що
кожний робив, що хотів. Із заходу шарпали Україну польські війська, з півночі й
від сходу — московські... а з півдня набігали турки й татари. До того ж
Україна розділилася на дві частини... На Лівобережній вибрали одного гетьмана,
на Правобережній — іншого...»?
Конец формы
Причини
— Відсутність
загальнонаціонального лідера.
— внутрішньою боротьбою козацької
старшини за владу, гострі соціальні конфлікти, небажання
рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.
— Втручання у внутрішні справи та
безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської
імперії та Кримського ханства.
- розколом
Гетьманщини,
Гетьманування
Ю. Хмельницького (1659 – 1663 рр.).
Поділ Гетьманщини
Політика
—
1659 р. — підписання під тиском
російських військ Переяславських
статей:
1. розташування російських військ в усіх
великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів);
2. заборона
козакам зовнішніх зносин без дозволу царя;
3. обрання
гетьмана і старшини тільки з ухвали московського царя;
4. гетьман
має присягати на вірність московському цареві;
5. зобов’язання козаків брати участь у
московських війнах;
6. підпорядкування української церкви
московському патріарху.
Наслідок: Гетьманщина фактично перетворилася на автономію
Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на
Правобережжі.
— 1660 р. — з метою поширення влади на Правобережну Україну
розпочав Чуднівську кампанію, що
завершилась поразкою
московського війська у війні з Польщею; перехід Ю. Хмельницького на польський
бік. →17 жовтня 1660 р.укладення Слободищенського
трактату із Польщею:
1. відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою на
основі Гадяцького договору 1658 р.,
2. при цьому Велике князівство Руське не створювалося,
Україна отримувала лише автономію на
чолі з гетьманом.
Наслідки
— Поділ Гетьманщини на
Правобережну й Лівобережну частини; початок протистояння між окремими
регіонами України.
- 1661-1662 р. – прагнення гетьмана
придушити анти гетьманські виступи. Розчарований у своїй неспроможності
управління державою.
— Січень 1663 р. — зречення Ю. Хмельницьким булави. Постригся в
ченці під ім’ям Гедеон став ігуменом Корсунського монастиря.
Гетьманування
П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, Ю.
Хмельницького, І. Самойловича
Правобережна
Україна
Лівобережна
Україна
П. Тетеря (1663-1665 рр.)
І. Брюховецький (1663-1668 рр.)
У 1665 р. –
перший з українських гетьманів поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі
государя»
— Відкрита пропольська політика.
— Спирався на козацьку старшину та
шляхту; ігнорування інтересів рядових козаків і селян.
— 1663 р.участь у поході польського короля Яна II Казимира на
Лівобережну Україну → невдалий.
→Антигетьманське повстання;
- 1665 р. зречення булави, втік до Польщі
— 17-18 червня 1663 р. Обраний на Чорній раді в Ніжині гетьманом.(здобув перемогу
над Яковом Сомком).
— Промосковська політика:
Московські статті з Росією:
1)
Батуринські статті
2) Московські
статті
- які значно
обмежували права Гетьманщини,
- посилювали
її залежність від Москви;
- невдоволення такою політикою населення.
- московські
воєводи й залоги майже у всіх великих містах
- податки
збирали московські воєводи
- вибори
гетьмана лише з дозволу царя й за присутності царського представника
- заборона
проводити самостійну зовнішню політику.
— 1668 р. — антимосковське
повстання; виступ козаків проти гетьмана, під час якого І. Брюховецький був
убитий.
П.
Дорошенко (1665-1677 рр.)
«Сонце Руїни»
Д. Многогрішний (1669—1672 рр.)
- мета – зміцнення влади на Правобережжі та
поступове об’єднання укр. земель у складі однієї держави.
- на початку
визнавав зверхність польського короля та підтримував зносини з Кримським
ханством.
- в 1668 р. на Старшинській раді порушив
питання про об’єднання Гетьманщини під протекторатом
Османської імперії.
- 1668 р. – вишушив на Ліворережну
Україну для переговорів з Брюховецьким, але його було вбито під час анти
гетьманського повстання (8.06.1668 р.), а Дорошенка обрано гетьманом обох берегів Дніпра.
— 1668 р. — об’єднання під однією
владою обох частин України, але через наступ польських військ змушений був
повернутися на Правобережжя, лишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Д. Многогрішного.
— Створення 20-тисячного війська сердюків.
— Боротьба зі ставлениками татар
(П. Суховій) та Польщі (М. Ханенко).
— 1669 р. — Корсунська угода: визнання протекторату Османської
імперії; розгортання боротьби за Правобережжя між Польщею й Туреччиною.
«Нехай
не учинить ані султан турецький, ані хан татарський миру з королем польським
і з царем московським, союзу дружества нехай не творить без відома та згоди
нашого гетьмана і всього козацького війська…»
— 1672 р. — укладення між Польщею й Туреччиною Бучацького договору, за яким Польща відмовлялася від претензій на
Правобережну Україну.
— 9 березня 1669 р - Глухівські
статті (27 пунктів) з
Москвою, за якими Росія пішла на певні
поступки:
1) російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам
заборонялося втручатися у внутрішні справи,
2)податки збирала гетьманська адміністрація;
3) реєстр — 30 тис.
4) гетьманоі
заборонялося вступати в зовнішні зносини з іншими державами.
— Створення
війська компанійців — 1 тис. осіб
(наймані підрозділи кінноти).
— Намагання подолати промосковські
настрої серед старшини, послабити її роль на користь гетьманської влади.
— Проведення таємних переговорів з
П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини;
донос старшини; арешт гетьмана, який був відправлений на довічне заслання до
Іркутської в’язниці.
Ю.
Хмельницький (1677-1681 рр.)
І.
Самойлович (1672-1687 рр.)
— Намагання турецького уряду утримати
Правобережжя під своїм протекторатом; вручення султаном гетьманської булави
Ю. Хмельницькому; встановлення контролю над гетьманом.
— Участь у союзі з
турецько-татарською армією у Чигиринських походах для встановлення контролю
над Правобережною Україною: 1677 р. — перший похід: облога міста 100-тисячною
турецько-татарською армією, яка тривала три тижні; зняття облоги та відступ
турків; 1678 р. — другий похід: 200-тисячна турецько-татарська армія захопила
місто після місячної облоги; зруйнування міста турками.
— 1681 р. — позбавлення
гетьманства після підписання Бахчисарайського договору.
- 1672 р. –
обраний гетьманом в Козацькій Діброві.
—1672 р. укладено Конотопські статті з Москвою, за якими:
1) посилювався вплив
старшини на гетьмана,
2)але послаблювалася автономія України.
- 1674 р – проголошений гетьманом «обох
берегів Дніпра» ухвалено Переяславські статті.
— 1678—1679 рр. — «Великий згін» — примусове переселення населення
з Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної Ю Хмельницькому території.
«Нині цей край
зруйнований, а війна, ніби гангрена, що все пожирає, обернула найродючішу
частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, на покинуті
жителями міста...»
— Створення інституту «бунчукових товаришів», до якого
належали діти старшини, які, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в
майбутньому обійняти керівні посади.
— 1687 р. — спільний Кримський похід 150-тисячного російського та
50-тисячного козацького війська; провал походу, у якому звинуватили І. Самойловича;
це стало приводом до його усунення; арешт гетьмана за доносом старшини.
І. Сірко
докоряв Самойловичу: «…при
розумному посередництві могла б [Гетьманщина] прихилитися від турецької влади
під високу руку православного монарха. …Дорошенка заслав у вічну неволю,
Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив, допустив пролитися
християнській крові… Відтак дочекався крайнього занепаду й запустіння
Вітчизни нашої…»
