Готуємось до ЗНО!!!
1. Виконайте тренувальні тести з попередніх тем за посиланнями 👇
https://zno.osvita.ua/ukraine-history/tag-u_skladi_rosijskoyi_imperiyi_xviii_xix_st/
https://zno.osvita.ua/ukraine-history/tag-u_skladi_avstrijskoyi_imperiyi_xviii_xix_st/
https://zno.osvita.ua/ukraine-history/tag-kultura_ukrayini_xviii_xix_st/
2. Опрацюйте та запишіть в зошит матеріал наступної теми 👇
ТЕМА 15. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1900-1914 рр.)
Особливості економічного та соціального розвитку
Промисловість
— 1900-1903 рр. — світова економічна криза, під час якої постраждали найбільш розвинуті галузі — кам’яновугільна та металургійна; 1904-1909 рр. — депресія (застій); 1909-1913 рр. — піднесення.
— Концентрація виробництва (збільшення кількості великих підприємств).
— Утворення монополістичних об’єднань; найпоширеніша форма монополій в Україні — синдикати («Продамет», «Продаруд», «Продвугілля» тощо), характерною рисою яких була закупівля сировини й реалізація продукції.
— Домінування іноземного капіталу.
— Спеціалізація промислових районів (Донбас — вугільна промисловість, Нікополь — марганцева, Кривий Ріг — залізорудна).
Сільське господарство
— Домінування поміщицького землеволодіння.
— Малоземелля та безземелля селян; поява надлишків робочої сили.
— Фінансовий тягар — викупні платежі, які селяни сплачували з 1861 р.
— Зростання товарності господарства; нова техніка, агрокультури.
— Провідна роль зернового господарства.
— Регіональна спеціалізація; Південь — зернове господарство; Правобережжя — бурякове господарство; Лівобережжя і Слобожанщина — бурякове господарство та вирощування тютюну.
— Розвиток кооперативного руху, метою якого був захист соціально-економічних інтересів населення; ініціатор — М. Левитський.
Політизація українського національного руху. Створення політичних партій. Самостійницька й автономістська течії в національному русі | |
Революційна українська партія (РУП), 1900 р. | Лідери: Д. Антонович, М. Русов. |
— Програма М. Міхновського «Самостійна Україна». — Перехід у процесі практичної діяльності від ідеї незалежності України на засади автономії. — Поширення соціалістичних ідей. — Стримування практичної роботи ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів членів. | |
Українська народна партія (УНП), 1902 р. | Лідери: М. Міхновський, О. Макаренко, брати Шемети. |
— Гасла: «Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі», «Україна для українців». — Здобуття україною незалежності через збройне повстання; соціалістичне майбутнє. | |
Українська демократично-радикальна партія (УДРП), 1905 р. | Лідери: С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський. |
— Створена злиттям демократичної (УДП) та радикальної (УРП) партій. — Автономія України. — Впровадження в усіх сферах української мови. — Заперечення революційних перетворень. — Широка видавнича діяльність. | |
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), 1905 р. (колишня РУП) | Лідери: В. Винниченко, С. Петлюра. |
— Боротьба проти самодержавства. — Здобуття автономії України. — Вільний розвиток національно-культурного життя. — Боротьба за права робітників. — Організація низки страйків протягом 1906-1907 рр. | |
Події революції 1905-1907 рр. в Україні
— 9 січня 1905 р. — «кривава неділя» — розстріл мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі за наказом царя Миколи II; початок революції.
— Масові страйки робітників, що набули політичного характеру (виступи під гаслом «Геть самодержавство!»); створення рад робітничих депутатів.
— Селянський рух (переважно погроми поміщицьких маєтків).
— Виступи в армії: повстання на панцернику «Потьомкін» (червень 1905 р.); повстання на крейсері «Очаків» під керівництвом лейтенанта П. Шмідта (листопад 1905 р.); повстання саперів на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським у Києві (листопад 1905 р.).
— 17 жовтня 1905 р. — видання Миколою II Маніфесту, у якому цар «дарував» громадянські свободи, надавав дозвіл на створення політичних партій та скликання Державної думи.
— Грудень 1905 р. — збройні повстання в Катеринославі, Харкові, на Донбасі.
— 1906-1907 рр. — спад революції, зменшення виступів, арешти революціонерів.
Національно-визвольний рух України в роки російської революції 1905-1907 рр. Діяльність «Просвіти» | |
Українська преса | — Скасування Емського указу 1876 р. — Перша українська газета — «Хлібороб»; відкриття 17 українських видавництв, поява 20 періодичних українських видань. |
Діяльність «Просвіти» | — Відкриття першої «Просвіти» в Одесі (1905 р.). — Заснування «Просвіти» імені Т. Шевченка в Києві (голова — Б. Грінченко); розгортання діяльності 35 відділень «Просвіти», які здійснювали видавничу діяльність, організовували читальні, поширювали українські видання. — Неофіційний друкований орган просвітянського руху газета «Рада», яку фінансували Є. Чикаленко, В. Симиренко. |
Мовне питання | — 1906 р. — циркуляр, який дозволяв учителям на уроках вживати «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розуміють». — Відкриття в Харківському та Новоросійському університетах україномовних відділень. |
Діяльність українських парламентських громад в І та II Державних думах
І Державна дума (27 квітня — 8 липня 1906 р.)
— Наддніпрянщину представляли 102 депутати.
— Створення українськими депутатами Української думської громади, до якої увійшли 45 депутатів; голова — чернігівський адвокат І. Шраг.
— Політична платформа: надання Україні в її етнографічних межах політичної автономії; запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах; розв’язання аграрного питання.
II Державна дума (20 лютого — 3 червня 1907 р.)
— Наддніпрянщину представляли 102 депутати.
— Заснування українськими депутатами думської громади «Трудової громади» (47 осіб).
— Політична платформа: перебудова імперії на конституційних засадах; автономія України; амністія політв’язнів; свободи слова, друку, зборів, совісті, пересувань і союзів; українізація освіти, судочинства й церкви.
Посилення національного гніту протягом 1907-1914 рр.
— Поширення великодержавного шовінізму; діяльність чорносотенців — російських націоналістичних організацій.
— Закриття українських друкованих видань (із 18 залишилось 9).
— Обмеження діяльності «Просвіт».
— 1908 р. — створення Товариства українських поступовців (ТУП) — міжпартійної громадсько-політичної організації; лідери — М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко.
— Програмні засади та діяльність: консолідація українських політичних сил в боротьбі за національне відродження; конституційно-парламентський шлях боротьби за українську справу; українізація освіти, громадських установ, суду й церкви; опікування діяльністю «Просвіти», Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
— 1911 р. — заборона заходів у зв’язку з 50-річчям смерті Т. Шевченка.
— Поширення антисемітських настроїв: єврейські погроми, організовані чорносотенцями; 1911-1913 рр. — «Справа Бейліса» — звинувачення київського єврея М. Бейліса в убивстві з ритуальною метою 13-річного хлопчика А. Ющинського; виступ на захист М. Бейліса громадськості; виправдання М. Бейліса судом присяжних.
Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну (1906-1911 рр.) | |
Мета | — Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення товарності селянських господарств. — Зміцнення соціальної підтримки самодержавства на селі. — Розв’язання проблеми аграрного перенаселення. |
Заходи
— Руйнування селянської «общини» закріпленням за кожним господарем землі у приватну власність.
— Надання селянинові права вимагати виділення землі одним масивом («відрубом») та можливості переселитися на неї й створити «хутір».
— Переселення селян до Сибіру, Північного Кавказу й Середньої Азії (від’їзд прибл. 1 млн осіб, чверть яких згодом повернулася).
Наслідки | — Закріплення землі в індивідуальну власність: на Правобережжі — 48 % селян, на Півдні — 42 %, на Лівобережжі — 16,5 %. — Виникнення господарств фермерського типу, у яких збільшувалося виробництво товарного зерна. — Розшарування села; загострення соціального напруження. |
Немає коментарів:
Дописати коментар