8 клас Історія України 14.02.2021 р.

 

Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.)

- в 1657 р. обраний на Старшинській раді в Чигирині гетьманом.

— Захист інтересів старшинської верхівки та української шляхти; невдоволення цим незаможного козацтва та селянства.

— Антигетьманське повстання на чолі з М. Пушкарем і Я. Барабашем, організоване за підтримки Москви.

- Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Виговського сприяла розгортанню боротьби козацької старшини за гетьманську булаву.

— Активізація зв’язків зі Швецією, Туреччиною, Кримським ханством, Польщею; намагання уникнути ускладнень відносин із Москвою; вимога введення московських залог у найбільші українські міста; укладення Гадяцького договору з Польщею.

Гадяцький договір (1658 р.)

- Україна+Польща+Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем.

— Включення Гетьманщини до складу Речі Посполитої як Великого князівства Руського (ВКР) у складі Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств.

— Обрання короля Речі Посполитої на загальному сеймі.

— ВКР очолює гетьман, обраний довічно і затверджений королем.

— Вища законодавча влада належить Національним зборам (парламенту).

— ВКР має незалежну фінансову, податкову, судову системи, власні гроші.

— Збройні сили — 30 тис. реєстру та 10 тис. найманців.

— Збереження козацьких прав і вольностей.

— Скасування на землях ВКР унії, зрівнювання прав православних і католиків.

— Повернення польських феодалів в Україну, відновлення кріпацтва, повинностей й податків селян і міщан, що існували до 1648 р.

Російсько-українська війна 1658-659 рр.

Причини:

1. Укладення Гадяцької угоди.

2. Прагнення Московії захопити Україну та стати наймогутнішою країною на сході Європи.

3. Прагнення Україною зміцнити власну державність.

Вирішальна битва:

28 червня 1659 р. – Конотопська битва. Поразка московського царя. Скористатися перемогою козаки не змогли через внутрішній розбрат та боротьбу за владу.

Наслідки Гадяцького договору

— 1658-1659 рр. — московсько-українська війна, під час якої І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію в Конотопській битві (1659 р.). — Неспроможність І. Виговського приборкати промосковськи налаштовану старшину; захоплення російською армією 1659 р. Лівобережної України. — 1659 р. — І. Виговський зрікається гетьманської булави.

Руїна

Руїна — період історії України кінця XVII ст., що відзначився розпадом української державності, загальним її занепадом; Україна була поділена на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою.

Руїна – це період в історії України від смерті Б.Хмельницького (1657 р.) до початку гетьманування Івана Мазепи (1687 р.)

 «На Україні настала тепер лиха година. Було таке безладдя, що кожний робив, що хотів. Із заходу шарпали Україну польські війська, з півночі й від сходу — московські... а з півдня набігали турки й татари. До того ж Україна розділилася на дві частини... На Лівобережній вибрали одного гетьмана, на Правобережній — іншого...»?

Конец формы

 

Причини	— Відсутність загальнонаціонального лідера. — внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу, гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду. — Втручання у внутрішні справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства. - розколом Гетьманщини,
Гетьманування Ю. Хмельницького (1659 – 1663 рр.). Поділ Гетьманщини
Політика	— 1659 р. — підписання під тиском російських військ Переяславських статей: 1.  розташування російських військ в усіх великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); 2. заборона козакам зовнішніх зносин без дозволу царя; 3. обрання гетьмана і старшини тільки з ухвали московського царя; 4. гетьман має присягати на вірність московському цареві; 5.  зобов’язання козаків брати участь у московських війнах; 6.  підпорядкування української церкви московському патріарху. Наслідок: Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі. — 1660 р. — з метою поширення влади на Правобережну Україну розпочав Чуднівську кампанію, що завершилась поразкою московського війська у війні з Польщею; перехід Ю. Хмельницького на польський бік. →17 жовтня 1660 р.укладення Слободищенського трактату із Польщею: 1. відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р., 2. при цьому Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом.
Наслідки	— Поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини; початок протистояння між окремими регіонами України. - 1661-1662 р. – прагнення гетьмана придушити анти гетьманські виступи. Розчарований у своїй неспроможності управління державою. — Січень 1663 р. — зречення Ю. Хмельницьким булави. Постригся в ченці під ім’ям Гедеон став ігуменом Корсунського монастиря.

 

Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, Ю. Хмельницького, І. Самойловича
Правобережна Україна	Лівобережна Україна
П. Тетеря (1663-1665 рр.)	І. Брюховецький (1663-1668 рр.) У 1665 р. – перший з українських гетьманів поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя»
— Відкрита пропольська політика. — Спирався на козацьку старшину та шляхту; ігнорування інтересів рядових козаків і селян. — 1663 р.участь у поході польського короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну → невдалий. → Антигетьманське повстання; - 1665 р. зречення булави, втік до Польщі	— 17-18 червня 1663 р. Обраний на Чорній раді в Ніжині гетьманом.(здобув перемогу над Яковом Сомком). — Промосковська політика: Московські статті з Росією: 1) Батуринські статті 2) Московські статті - які значно обмежували права Гетьманщини, - посилювали її залежність від Москви; -  невдоволення такою політикою населення. - московські воєводи й залоги майже у всіх великих містах - податки збирали московські воєводи - вибори гетьмана лише з дозволу царя й за присутності царського представника - заборона проводити самостійну зовнішню політику. — 1668 р. — антимосковське повстання; виступ козаків проти гетьмана, під час якого І. Брюховецький був убитий.
П. Дорошенко (1665-1677 рр.) «Сонце Руїни»	Д. Многогрішний (1669—1672 рр.)
- мета – зміцнення влади на Правобережжі та поступове об’єднання укр. земель у складі однієї держави. - на початку визнавав зверхність польського короля та підтримував зносини з Кримським ханством. - в 1668 р. на Старшинській раді порушив питання про об’єднання Гетьманщини під протекторатом Османської імперії. - 1668 р. – вишушив на Ліворережну Україну для переговорів з Брюховецьким, але його було вбито під час анти гетьманського повстання (8.06.1668 р.), а Дорошенка обрано гетьманом обох берегів Дніпра. — 1668 р. — об’єднання під однією владою обох частин України, але через наступ польських військ змушений був повернутися на Правобережжя, лишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Д. Многогрішного. — Створення 20-тисячного війська сердюків. — Боротьба зі ставлениками татар (П. Суховій) та Польщі (М. Ханенко). — 1669 р. — Корсунська угода: визнання протекторату Османської імперії; розгортання боротьби за Правобережжя між Польщею й Туреччиною. «Нехай не учинить ані султан турецький, ані хан татарський миру з королем польським і з царем московським, союзу дружества нехай не творить без відома та згоди нашого гетьмана і всього козацького війська…» — 1672 р. — укладення між Польщею й Туреччиною Бучацького договору, за яким Польща відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.	— 9 березня 1669 р - Глухівські статті (27 пунктів) з Москвою, за якими Росія пішла на певні поступки: 1) російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам заборонялося втручатися у внутрішні справи, 2)податки збирала гетьманська адміністрація; 3) реєстр — 30 тис. 4) гетьманоі заборонялося вступати в зовнішні зносини з іншими державами. — Створення війська компанійців — 1 тис. осіб (наймані підрозділи кінноти). — Намагання подолати промосковські настрої серед старшини, послабити її роль на користь гетьманської влади. — Проведення таємних переговорів з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини; донос старшини; арешт гетьмана, який був відправлений на довічне заслання до Іркутської в’язниці.
Ю. Хмельницький (1677-1681 рр.)	І. Самойлович (1672-1687 рр.)
— Намагання турецького уряду утримати Правобережжя під своїм протекторатом; вручення султаном гетьманської булави Ю. Хмельницькому; встановлення контролю над гетьманом. — Участь у союзі з турецько-татарською армією у Чигиринських походах для встановлення контролю над Правобережною Україною: 1677 р. — перший похід: облога міста 100-тисячною турецько-татарською армією, яка тривала три тижні; зняття облоги та відступ турків; 1678 р. — другий похід: 200-тисячна турецько-татарська армія захопила місто після місячної облоги; зруйнування міста турками. — 1681 р. — позбавлення гетьманства після підписання Бахчисарайського договору.	- 1672 р. – обраний гетьманом в Козацькій Діброві. —1672 р. укладено  Конотопські статті з Москвою, за якими: 1)  посилювався вплив старшини на гетьмана, 2)але послаблювалася автономія України. - 1674 р – проголошений гетьманом «обох берегів Дніпра» ухвалено Переяславські статті. — 1678—1679 рр. — «Великий згін» — примусове переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної Ю Хмельницькому території. «Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, що все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, на покинуті жителями міста...» — Створення інституту «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади. — 1687 р. — спільний Кримський похід 150-тисячного російського та 50-тисячного козацького війська; провал походу, у якому звинуватили І. Самойловича; це стало приводом до його усунення; арешт гетьмана за доносом старшини.  І. Сірко докоряв Самойловичу: «…при розумному посередництві могла б [Гетьманщина] прихилитися від турецької влади під високу руку православного монарха. …Дорошенка заслав у вічну неволю, Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив, допустив пролитися християнській крові… Відтак дочекався крайнього занепаду й запустіння Вітчизни нашої…»