22.01.2021 р.
Тема уроку: Політика коренізації в УСРР: ставлення влади та населення. Згортання та наслідки українізації. Припинення українізації. Посилення русифікаторської політики.
1. Перегляньте відео👇
2. Опрацюйте матеріал та зробіть опорний конспект в робочому зошиті (!!! матеріал ЗНО!!!)👇
Політика коренізації (українізації) в УСРР
Коренізація (українізація) — надання народам СРСР можливості розвивати власну культуру, мову, готувати національні кадри, аби посилити вплив комуністичної партії в національних районах.
1923 р. — проголошення курсу на коренізацію.
Мета
- Пошук спільної мови із селянством;
- залучення на свій бік національної інтелігенції;
- спроба більшовиків очолити й поставити під контроль національне відродження;
- надання прав «культурно-національної автономії», щоб частково компенсувати республікам втрату політичного суверенітету.
Провідники
— О. Шумський — народний комісар освіти у 1924-1927 рр., який розпочав проведення українізації.
— М. Скрипник — народний комісар освіти у 1927-1933 рр., виступав за розширення прав УСРР в складі СРСР; закінчив життя самогубством.
Заходи
— Набуття коренізації в Україні характеру українізації.
— Підготовка та залучення кадрів української національності до партійних і державних органів та установ.
— Запровадження української мови в державних установах і навчальних закладах; друкування газет, журналів, книжок українською мовою.
— Усебічний розвиток культури, але під контролем партійного керівництва.
— Вивчення національної історії, відродження традицій.
— Створення умов для розвитку мови й культури Національних меншин (формування національних районів).
Українське національне відродження 1920-х рр.
Кампанія з ліквідації неписьменності
Лікнеп — культурно-освітня кампанія, яку здійснювала більшовицька партія протягом 20-30-х рр. XX ст.; кампанію було спрямовано на подолання неписьменності серед широких верств населення.
У 1921 р. Раднарком УСРР зобов"язав усе неписьменне населення віком від 8 до 50 років навчатися грамоті.
1924 р. - підготовка до запровадження обов"язкового початкового навчання дітей.
1920 р. - університетську освіту ліквідовано, замість неї запроваджено "інститути народної освіти".
"Оробітничення" - освітня програма радянського уряду, яка надавала широкі можливості для вступу у вищі навчальні заклади для вихідців із робітників.
Робітфаки - загальноосвітній навчальний заклад для підготовки робітників і селян до вступу у вищі навчальні заклади.
Наука
З 1921 р. Українська академія наук перейменована на Всеукраїнську академію наук (ВУАН).
ВУАН складалась з трьох відділів:
1) історико-філологічного
2) фізико-математичного
3) соціально-економічного
Економіст М. Волобуєв, який стверджував, що економічна політика СРСР основана на нехтуванні інтересів України і є, по суті, колоніальною.
Волобуєв розробив концепцію економічної самодостатності УСРР.
Маловідомий економіст Михайло Волобуєв у гострополемічній формі поставив питання про недостатнє врахування економічних потреб УСРР з боку керівництва СРСР. Він проаналізував та оцінив існуючі з цього приводу в українській економічній літературі дані та фактично визнав колоніальний статус УСРР в СРСР (http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/kurs-na-totalnu-nats-onal-zats-yu/volobu-vshchina/)
Література й мистецтво
- 1920-ті рр. - періо "національного відродження"
Неокласики - це представники різних літературних стилів, які прагнули збагатити українську літературу найяскравішими здобутками західноєвропейської літератури.
— Діяльність мистецьких спілок «Гарт», «Плуг», «Молодняк» та ін.
— 1926 - 1928 рр. — діяльність Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) на чолі з М. Хвильовим, яка ініціювала «літературну дискусію»; головна проблема — шляхи подальшого розвитку української літератури; позиція М. Хвильового — українська культура повинна розвиватися, спираючись на європейські досягнення.
Мистецтво
— О. Довженко — видатний український режисер (фільми «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.) та ін.).
— М. Бойчук — засновник самобутньої школи українського мистецтва («бойчукізм»); один із засновників монументального мистецтва.
— В. Касіян: літографія «Гуцул з квіткою», естамп «Карпатська мати».
— Ф. Кричевський: картина «Життя». Триптих «Любов. Сім’я. Повернення».
Архітектура та скульптура
— Будівля Держпрому в Харкові (1925-1928).
— Пам’ятник Т. Шевченку в Ромнах (скульптор І. Кавалерідзе).
Антицерковна кампанія
— Відверта антицерковна політика, пропаганда атеїзму.
— Арешти, переслідування, розстріли духовенства та вірян.
— Масове закриття храмів.
— Намагання внести розкол між різними конфесіями, підтримка сект.
— 1921 р. — утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом В. Липківським; тиск радянського керівництва при формальному виявленні лояльного ставлення до УАПЦ; невизнання УАПЦ московським патріархом; 1930 р. — «саморозпуск» УАПЦ; хвиля арештів.
Немає коментарів:
Дописати коментар